Згідно з дослідженнями, допитливі діти задають в середньому 73 питання в день. А за підрахунками психолога Гарвардського університету Пола Харріса, в період від 2 до 5 років діти встигають поставити близько 40 000 питань.
Та роблять вони це зовсім не для того, щоб позлити батьків (хоча деколи в це важко повірити).
Діти хочуть пояснень, чому речі саме такі. Для малюка, який тільки знайомиться зі світом, все навколо - це приголомшливе відкриття. І маленькому досліднику потрібно якось все це зрозуміти.
А що робити, якщо дитина задає вам "незручне" питання, на яке так просто не відповісти?
В одному нашому блозі ми вже розповідали про те, як розмовляти з дитиною про гроші, бідність, багатство.
Та цього разу пропонуємо копнути трохи глибше і розглянути не лише психологічні процеси, які можуть керувати дитиною, а й алгоритм поведінки батьків, що допоможе знайти правильні слова навіть на такі питання маленьких чомучок, від яких очі лізуть на лоба ))
Почнемо, мабуть, з головного - на всі без винятку дитячі питання потрібно відповідати.
І робити це максимально щиро і, по можливості, чесно.
Це абсолютно нормальна ситуація - коли дитина чимось цікавиться і щось запитує, адже таким чином вона пізнає світ. На жаль, не всі батьки готові відповідати на нескінченні «чому» своєї дитини. Часто на своє запитання дитина отримає відповідь або в грубій формі - "не задавай питань, не заважай», або в розмитій - «розповім тобі про це ввечері/завтра/коли подорослішаєш» і т.д. Все це веде до появи самообмежень, які стосуються отримання нових знань та інформації.
Відповідаючи, ми даємо дитині відчуття прийняття і безпеки, надійного тилу. Якщо хтось з батьків відмахується від дитячих запитань, дитина відчуває себе неважливою, непотрібною, нецікавою.
А іноді питання дитини - це спосіб поговорити про те, що її хвилює.
Відповідаючи на питання, батьки отримують можливість допомогти малюкові, краще його зрозуміти, дізнатися про його дитячі труднощі. Це створює довірчі відносини, сприяє розвитку емоційного інтелекту як дитини, так і батьків.
Які бувають "незручні" питання?
- Питання про те, звідки беруться діти «Як я з'явився на світ?», «Чим хлопчики відрізняються від дівчаток?»
- Теми, пов'язані зі смертю: «Чому люди/тварини вмирають?», «А де тепер дідусь?», «Я теж помру?»
- Тема суперництва: «Кого ти більше любиш: мене чи братика/сестричку?»
- Тема зовнішності або особливостей здоров'я інших людей: «Чому цей хлопчик так дивно ходить?», «Чому у бабусі зморшки?»
- Тема заздрості проявляється в питаннях: «Чому у тієї дівчинки/хлопчика іграшки краще, ніж у мене?»
- Питання, пов'язані зі спілкуванням і зовнішністю: «Чому зі мною не хочуть дружити?», «Я що, негарна?»
- Сварки між батьками і членами сім'ї: «Чому ви сваритеся?», «Ви більше мене не любите?»
Як на них відповідати?
1. Даючи відповідь, завжди тримайте в голові вік дитини.
Якщо незручне запитання задає маленька дитина, наприклад про те, як вона з'явилася на світ, не потрібно вдаватися в фізіологічні подробиці зачаття і народження. Пояснення повинно бути в загальній формі: «Є чоловік і жінка. Коли вони створюють сім'ю і люблять один одного, то татова клітинка потрапляє до мами в животик і розвивається дитина. Всі 9 місяців вона росте в животику у мами, а потім з'являється на світ». Цього пояснення буде цілком достатньо для дитини трьох-чотирьох років.
2. Навіть якщо питання дуууже «незручне», важливо завжди говорити дитині правду. Не потрібно говорити, що дітей приносить лелека або їх знаходять в капусті. Дитина все одно дізнається як воно насправді, але вже з інших джерел. А ось довіра до батьків буде втрачена...
3. Не уникайте відповіді. Важливо не говорити дитині у відповідь на його незручні питання фрази: «Виростеш - дізнаєшся», «Мені ніколи» і т.п. Так втрачається контакт з дитиною, а їй доведеться звернутися до інших джерел інформації.
4. Якщо не знаєте, що відповісти, так і скажіть: «Я зараз не знаю, як відповісти на твоє запитання. Давай подумаємо разом або пошукаємо відповідь в книгах чи в інтернеті».
5. Не смійтеся над питаннями дитини, якими б безглуздими вони вам не здавалися. Дитина пізнає світ і те, про що вона питає, дійсно важливо для неї. Поважайте її інтерес і завжди намагайтеся відповідати "по суті".
6. Бувають такі питання, за якими ховається щось більше, ніж простий інтерес.
Наприклад: «Мама, навіщо ви мене народили?». Таке питання може сигналізувати про те, що дитині страшно або не вистачає вашої уваги. Важливо зрозуміти, чому дитина цікавиться цією темою. Яка ситуація послужила причиною задати питання. Можливо, її щось хвилює або вона чогось боїться.
Тому будьте уважні, щоб нічого не упустити і вчасно допомогти!
А ще, на додачу до незручних питань, є питання важкі, відповідаючи на які потрібно дуже ретельно підбирати слова та слідкувати за реакцією дитини. Як це зробити правильно?
Відповідаємо на важкі питання
Будь-яка складна розмова, що може викликати психологічну травматізацію дитини (війни, епідемії, катастрофи, голодомор), повинна будуватися за певним сценарієм, що також, до речі, використовується і в травматерапії:
Стабілізація - робимо акцент на поточний момент, на ресурсах, на тому, що ми зараз всі разом і в безпеці. На тому, що ми з точки нашого сьогодення маємо сили дивитися на минуле.
Конфронтація (з темою) - логічно та структуровано подаємо інформацію, спостерігаючи за психологічним станом дитини і тим, як вона цю інформацію сприймає. Причому ідеально, щоб дитина підтримувала діалог - він допомагає залишитися в сьогоденні, не пірнути цілком в переживання.
Інтеграція - тобто, наші внутрішні висновки. Сила, яку ми виносимо з теми. Наприклад, про цінність життя. Про те, що це наша історія і ми маємо її пам'ятати, щоб не повторювати в майбутньому. А в пам'ять про трагедії, ми вибираємо життя більш усвідомлене і чесне.
Звичайно, нам складно завчасно передбачити, який досвід може стати для конкретної дитини травматичним - це залежить від багатьох факторів. Від базового відчуття безпеки, довіри дорослим, місця, де дитина отримала цей досвід, типу нервової системи, загальною ресурсності в той момент часу, особистої історії - раннього досвіду травматизації, способу обробки і сприйняття інформації, і багато чого іншого.
Ми ніколи не зможемо передбачити всього. Та й не можна захищати дитину від усіх складнощів. Але важливо, щоб досвід, з яким зіткнулася дитина, не перевищував можливості його перетравити. А також, щоб вона була впевнена, що в будь-який час може звернутися до вас за допомогою.
Любі батьки, не бійтеся запитань, спілкуйтеся з вашими чомучками з самого раннього дитинства та будуйте довірчі відносини в родині. І тоді дитина завжди звернеться за порадою до вас, а не шукатиме допомоги на стороні!
P.S. Також не забувайте підписуватися на нашу групу у Telegram – t.me/TASlife, на нашу сторінку в Instagram, та на нашу сторінку у Facebook – facebook.com/taslifeofficial
