TAS life підкорює вершини!

На Заході України кажуть: якщо ви були в Карпатах, але не піднялися на Говерлу - нікому не кажіть, що були в горах.

ФанТАСтична команда TAS life може заявити з повним правом: МИ БУЛИ В ГОРАХ!

Адже саме сходженню на найвищу точку України був присвячений наш цьогорічний “посткарантинний” триденний корпоратив. Корпоратив, який, я впевнена, ще надовго залишиться в пам’яті та не один раз слугуватиме відмінним мотиватором для підкорення життєвих вершин.

Для початку послухайте, як на висоті 2061 метру над рівнем моря звучить гімн України в нашому виконанні:

А цим автобусом ми 11 годин добиралися до Яремче і потім майже стільки ж - поверталися додому.
На фото ми десь посеред нічної подорожі до Карпат, навіть ще не дуже втомлені від довгого сидіння

Йдемо далі ;)

Не зважаючи на те, що наша команда відрізняється своєю любов’ю до спорту, здорового способу життя та активного відпочинку, для багатьох підкорення горної вершини відбулось вперше. Проте навіть досвідчені та бувалі “альпіністи й скелелази” відкрили для себе щось нове під час цієї подорожі… ;)

Тож передаю слово колегам, які погодились поділитись своїми враженнями та світлинами - за що висловлюю їм безмежну вдячність!

Наталія Дідовець:

Передусім хочу подякувати нашій HR Юлії Трохименко за цю ідею та чудову організацію корпоративного заходу ТАС Лайф!
Це була яскрава, сильна подорож на вершину Говерли!
Безмежні захоплюючі краєвиди та круті кам’яні стежки до вершини, а від краси навколо перехоплювало подих, однак це ще більше додавало сили та впевненості, що ти зможеш піднятись на цей «край землі».
Для мене це ще одне підтвердження того, що, коли маєш чудову, яскраву і високу ціль, то на шляху до неї важливо зупинятись хоч на мить і роздивлятись навколо, щоб надихнутись прекрасним і з новим подихом досягати мети!

Микола Слободян:

"Краще гір можуть бути лише гори, На яких ще не бував..."(В. Висоцький)

Саме з таким девізом на минулих вихідних команда ТАС виїхала в серце і легені України, Карпати, з метою підкорити найвищу їх вершину в Україні – гору Говерлу.
Більшість з туристів здійснювали сходження на гору вперше. Що цікаво, незважаючи на те, що я вже підіймався вп’яте, але відкрив для себе щось нове. Чи знав хтось, наприклад, що на гору є маршрут, вздовж якого проходять гучні говерлянські водоспади і неймовірні квіткові поля з ароматними квітами ? Ви можете лише це уявити, а ми то відчули)).
Підкорення вершин, саме підкорення, а не похід, бо це потребує великих зусиль, відповідальності і готовності, показує силу духу команди, єдність і готовність допомогти в тяжкі хвилини. Я радий і щасливий, що ми проявили ці риси і ніхто, наприклад, не почав спуск до того моменту, поки крайній наш учасник команди не дістався тієї точки, де встановлено хрест в честь проголошення Акту про державний суверенітет України і не зробив там фото з нашим жовто-блакитним стягом.
А як ми вітали нашого неймовірно сильного духом і тілом Артема на спуску – заради таких моментів хочеться бути частиною дружньої команди ТАС.
А потім були співи, танці, обмін емоціями і надзвичайно коротка місячно-зоряна карпатська ніч, яку хотілося продовжити ще хоча б на кілька годин.
Друзі, гори, то є те місце, де все погане залишається внизу, де ти себе відчуваєш вільним, як птах і готовим летіти, де повітря таке чисте і насичене ароматом ялівцю, що після міської пилюки не можеш ним надихатися, де мозок настільки дефрагментується, що з’являється місце для нових ідей і планів. А які там місяць і зорі!!!
Я впевнений, що це лише початок і не за горами наші наступні ТАСівські мандрівки для пізнання України.

Артем Коваль:

Сказати, що емоцій багато - це нічого не сказати. Для мене це було гарною пригодою і перевіркою!
Довів всім і самому собі, що все можливо - головне нікого не слухати і вірити в себе.
Окремо потрібно відзначити колектив. Хоч я в компанії вже третій рік, з такими прекрасними колегами по-справжньому познайомитися вийшло тільки зараз!
Через цю "Всесвітню болячку" це був перший корпоратив за 2 роки.
Наступного разу хотілося б все це повторити з тими, хто був, з новенькими і ОСОБЛИВО з тими, у кого цього разу не вийшло.
Дякую, було круто!

Оксана Левченко:

Карпати та зокрема гора Говерла – це одна з візиток України, яка манить українців та іноземних туристів. Зокрема арабів, яких ми зустріли на скелях Довбуша, напевно, для них така природа є мегапрекрасною, у порівнянні з пустелями, хоча Дубаї можна сміливо ставити у приклад будь-яким арабським країнам. Їхній парк Miracle Garden це чудо серед пустелі.
Але сьогодні не про це...

Традиції, природа та щирі мешканці Прикарпаття завжди залишають післясмак та бажання повернутись сюди ще раз. Після підйому на гору ти відчуваєш, ніби ти на краю світу та усвідомлюєш його безмежність.

Яка б не була вершина – все в наших руках і я завжди задаю запитання: «Навіщо йти, якщо не до кінця?»
Тому, якщо ви думаєте що не зможете, відганяйте ці думки, адже тут потрібна не стільки фізична підготовка, скільки сила духу, бо піднятись на гору нескладно, складно побороти думки, що ти не зможеш, та жалість до себе, що тобі тяжко.
Тому, вважаю, що піднятись може кожен, не кожен може володіти собою під час підйому.
Для мене це другий похід на Говерлу. Цього разу синій маршрут і час підйому 2 год 5 хв. Бажаючих піднятись було чимало, а ті, хто спускався, словами мотивували тих, хто піднімається: "Ще трішки, давай!"
Останні 130 метрів здаються супердовгими та нелегкими.

Поради для підйому:

🔸 Візьміть з собою похідні палички (у підніжжя їх здають в оренду за 50 грн), вони переносять частину навантаження з ніг на руки;
🔸 Мінімальний вміст рюкзаку: вода, плащ, можливо, яблуко для перекусу, пластир, еластичний бинт. Якщо жарко одягати кофту, вітрівку - покласти у рюкзак. Обов'язково, футболку яку ви переодягнете на вершині.
🔸 Одяг: тіло повинно бути все вкрите, кросівки, які не сковзять та не промокнуть, шкарпетки високі, кепка на голову. Чудово, якщо є фіксатори спортивні на коліна, вони значно допоможуть зняти навантаження.
🔸 Рюкзак краще який фіксується на поясі - для розподілу навантаження.
🔸 Якщо сонячна погода - окуляри та крем для захисту.
🔸 Для любителів патріотичних фото можна взяти вишиванки (переодягнути), прапор.

На наступний день ми відвідали також стежку Довбуша, яка тягнеться горою Маковицею.
Тут є печери, де команда Довбуша зберігали багатство, а також так звана печера-"чистилище". Кажуть, що в “чистилищі” Мольфар чистив душі опришків, адже вони багато вбивали.

Сьогодні можна теж пройти через цю печеру, але не всім - адже на виході досить вузький прохід, є випадки коли там застрягали люди. Команда ТАС уся справилась з задачею, тому всі з чистою душею продовжили екскурсійну подорож по стежці Довбуша.
Загалом, краса Карпат не гірше Туреччини та інших закордонних місць. Свіже повітря, все навкруги зелене та буяє.
Звичайно, потрібно сюди приїжджати не на 2 дні, але приїжджайте на стільки, на скільки можете, адже воно того варте!

Ольга Стеценко:

Мені сам тріп сподобався, хороші краєвиди і гіди професійні )
Скелі Довбуша сподобались не менше, ніж сама Говерла)
Нам дуже пощастило з погодою і компанією людей. Шкода, що не змогли побути більше і не побували на Дні міста, але я запам'ятаю цей корпоратив надовго!

Влад Махлай:

Я дуже люблю гори та час від часу мандрую на 2- 4 дні.
Але на Говерлі не був, тому й погодився та й дружину не вдавалось раніше на гору затягти)).
Гора цікава, але багато людей. Я того не люблю. Більше подобається ходити своєю компанією по безлюдним стежкам.
Всім раджу спробувати, бо, як кажуть, краще гір бувають тільки гори)). А ще кажуть: гори для всіх, але не всі для гір.
Якщо здоров'я дозволяє, підкоріть Говерлу обов'язково. Це незабутні і ні з чим не порівняні враження, причому і влітку, і восени, навесні, і взимку також - кожного разу по різному!

Людмила Петрик:

Для мене Карпати це завжди місце енергії та сили. Туди хочеться повертатися знову і знову.
Коли набридла сіра буденність усім рекомендую відвідати Карпати, щоб не тільки насолодитися красою природи, але і зарядитися енергією для нових звершень ))

Олена Бардюк:

Говерла. Керівництво для “чайників” ;)

Більшість людей йде на Говерлу у теплу пору року у вихідні та на свята, тому в такі дні потрібно бути готовим до невеличких людських заторів на стежці та величкому мурашнику на самій вершині.
Хоча піднятися на вершину українських Карпат для пересічної людини не складає особливих труднощів, все ж краще завчасно подбати про деякі деталі, що допоможуть зробити сходження більш комфортним:

Перш за все потрібно підібрати зручне взуття. В ідеалі - це мають бути трекінгові кросівки/черевики, тобто взуття, яке фіксує стопу, і при невдалому кроці може врятувати від розтягнень та розривів зв'язок. Також підійдуть і звичайні кросівки, але вони мають мати не слизьку підошву, бо під час руху вгору-вниз по стежці, всипаній камінням, може бути досить слизько навіть у суху погоду. В будь-якому разі, взуття має бути закрите, зручне та розношене, не має натирати. Капці, босоніжки та туфлі на підборах краще залишити для іншого заходу.

В горах зазвичай важко передбачити погоду. Зміни можуть бути раптовими та неочікуваними. Тому навіть якщо підйом займає лише декілька годин бажано мати при собі головний убір, сонцезахисний крем та дощовик. На вершині може бути неприємний для розпареного організму вітерець, від якого ідеально захищає вітрова чи мембранна куртка. На час підйому/спуску бажано тіло максимально прикривати одягом, оскільки в горах сонячні промені дуже інтенсивні, тому обгоріти не складає труднощів.

Обов'язково потрібно брати з собою воду та, за бажанням, легкий перекус.

При сходженні дуже важливо звертати увагу на самопочуття, бо від надлишку свіжого повітря, зміни висоти над рівнем моря та незвичного фізичного навантаження, організм може відреагувати неочікувано. Тому бажано йти в своєму зручному темпі та робити зупинки для відпочинку, пити вдосталь води та не забувати насолоджуватись казковими краєвидами, адже підкорення найвищої точки України - це не тільки фізичні страждання, але й величезне естетичне задоволення від споглядання навколишньої краси.

Гори - то не для всіх. Але якщо вони тебе закохують, то вже на все життя!

Ведишева Анастасія:

Ну і я насамкінець поділюся своїми враженнями "першопроходця", адже Говерла стала моєю першою (але, сподіваюсь, не останньою) підкореною вершиною.
Як на мене, це був найбільш гармонійний корпоратив за поєднанням навантаження, пригод і необхідного комфорту у вигляді затишних готельних номерів та дуже смачної їжі. Юля, долучаюсь до слів вдячності за чудову організацію!

Хоча я й брала консультації у більш досвідчених колег, все ж було кілька моментів, до яких мене "життя не готувало" ))
Поділюся ними із вами:

1. Природа Карпат - це невимовно красиво. Ніякі фото не передають цієї безмежної величі та спокою. Тому, якщо, дивлячись на якусь світлину, ви про себе сказали "Ого, круто!", повірте, в житті ви б і слів не дібрали. Це треба дивитись на власні очі.
2. Кількість бажаючих подивитись на красу Карпат на власні очі приблизно дорівнює кількості бажаючих купити мандарини в Ашані 31 грудня. Будьте готові іноді стояти в черзі на стежку )) А те, що відбувається на піку Говерли, інакше як "тусовкою" і не назвеш :) Проте самотньо в горах ви себе точно не відчуєте!
3. Найважче в підйомі на гору це спуск. Принаймні, так було для мене. Десь на середині спуску я вперше пожалкувала, що не взяла в оренду палички, без яких досі чудово обходилась.
4. Майже в кінці маршруту є пагорб, який більшість мандрівників (і ми були не виключенням) приймають за вершину Говерли. Але в дійсності він лише трохи закриває її собою. І зійшовши на нього, виявляється, це ще не кінець і потрібно підніматися далі. Для більшості це буде найважчий відрізок шляху, адже підйом стає досить крутим, а ти вже добряче втомився. Однак збираєш останні сили в кулак, поглядаєш на щасливих підкорювачів, що вже майоріють на піку Говерли і вперто (однак не дуже швидко,щоб не запаморочилось в голові) долаєш останні метри.

Як вже писали до мене мої колеги, для підйому на Говерлу не потрібно мати сталеві м'язи та медаль Айронмена, однак силу духу, гарний настрій, впевненість, що в тебе все вийде, і бажання дійти до мети - ОБОВ'ЯЗКОВО.

Гадали, це все? Е, ні! Не для того ми всім ТАСом три дні телефони з рук не випускали ))
Та перед продовженням фотозвіту поділюсь цікавими фактами, які надибала, шукаючи інформацію про Говерлу...

Говерла у всі часи приваблювала охочих встановити різноманітні рекорди. Ось лише кілька з них:

• На її вершечку якось було розгорнуто 110-метровий український прапор.
• 107 українців та українок із семи міст нашої країни встановили тут рекорд у номінації «Наймасовіші танці у найвищій точці».
• Воїни-АТОвці С.Корюк та Д.Пархоменко не піднялись, а навпаки — спустилися на Говерлу (з парашутами).
• Нарешті, зовсім свіженькі рекорди: у липні 2019 року на Говерлу піднялася 21 незряча людина, а у вересні — 25 українців з пересадженими органами.
• А наступного дня після нашого сходження, тобто 25 липня 2021 року, Іваном Гешком було встановлено новий рекорд по забіганню на Говерлу. Він стартував з олімпійскої спортивної бази «Заросляк» та дістався піку за 40 хвилин і 54 секунди.

Говерла доводить - для завзятих та впевнених у собі немає нічого неможливого!
А зараз - продовжуємо наш фото- та відеозвіт! ;)20

Ще раз дякую колегам за фото, відео і враження від корпоративу!
Друзі, ви неймовірні! Із нетерпінням чекаю наших наступних пригод!