Ми часто відкладаємо життя на потім і навіть самі цього не помічаємо. Адже кожне наше “коли закінчу цей проект – нарешті відпочину”, “коли все стане стабільно – почну жити по-справжньому” це відкладання на “потім”, яке ніколи не настає.
Ви, напевне, помічали, що за кожним, завершеним проектом слідує новий, так само невідкладний? Що кожного, умовного понеділка, коли ви планували почати займатися спортом чи сісти на дієту – втручається щось, через що ви маєте знову відкласти свій план “на потім”? І поступово це стає звичним сценарієм, який повторюється знову і знову.
Якщо ці речі вам знайомі, ви щоразу потрапляєте у пастку відкладання і не можете вийти із замкнутого кола – можливо настав час задуматись, чи немає у вас “синдрому відкладеного життя”.
Що це за “синдром” і як його розпізнати?
Синдром відкладеного життя не є офіційно визнаним медичним діагнозом, а скоріше метафоричний вираз, що описує психологічний стан або спосіб мислення людини. Це поняття змальовує відчуття, коли ми не проживаємо своє життя тут і зараз, а радше перебуваємо в передчутті того, що “скоро настане слушний момент”.
Саме тому питання як навчитися жити тут і зараз останніми роками для багатьох перестало бути абстрактною “психологією” і стало реальною потребою.
В буденному житті це – постійне відкладання на невизначений термін того, чого вам би справді хотілося робити та відчувати у вашому житті. Це може проявлятися в таких речах, як: не вдягати гарний одяг без жодного значущого приводу або не починати власний проект, бо ви “ще недостатньо кваліфікований спеціаліст”.
Основний симптом цього синдрому полягає в тому, що ви постійно посуваєте важливі речі тому, що вони “зараз недоречні”. Наприклад, ви могли б уже сьогодні оформити страхування здоров'я і почуватися безпечніше, бо потурбувалися про своє майбутнє. Але пастка полягає в тому, що ви завжди знаходите виправдання цьому відкладанню, замість того, щоб зробити дію на користь собі.
Цей синдром може проявлятися не лише в таких глобальних речах, як розвиток професійного шляху чи зміна сфери діяльності. Цей синдром переслідує нас постійно в буденних дрібницях. Адже втрата мотивації інвестувати в якісний одяг або записатися до стиліста, бо ви ще не схудли – це і є відкладене життя.
Поширені ознаки життя “в режимі очікування”
- Ви постійно втомлені. Неважливо, чим ви займалися весь день, працювали чи “відпочивали” – втома не відпускає.
- Ви зависаєте в режимі очікування: “постійне “потім”, після перемоги, після понеділка…”
- Ви не дозволяєте собі приємне: гарне вбрання, смачна їжа, відвідування подій, бо зараз не на часі (війна, конфлікт з родичами, тощо)
- Ви відкладаєте важливі кроки “на потім”, хоча вони могли б реально змінити ваше життя на краще вже зараз.
- Ви знецінюєте теперішній момент, живучи в очікуванні майбутнього.
Через ці фактори ви не можете рухатись вперед. Повноцінно не працюєте, повноцінно не відновлюєтесь навіть на вихідних. Немов постійно перебуваєте в режимі очікування, але незрозуміло чого.
Чому ми потрапляємо в пастку “відкладеного життя”?
Часом синдром відкладеного життя це, так звана, погана звичка мислення, яка може формуватися внаслідок низької самооцінки або невпевненості в собі. Однак, це також може бути природною реакцією організму на тривалий стрес. А ми з вами вже дуже довго живемо не лише в стресі, а й в глобальній невизначеності. І всім нам прекрасно відомо, як це, коли постійно докладаєш зусилля, щоб триматися, а одна ніч може зрушити баланс у негативний бік на дні або, навіть, тижні. То який сенс взагалі щось робити, якщо “спочатку потрібно вижити”?
Синдром відкладеного життя під час війни: чому це стало таким знайомим?
Війна це постійний стрес. Навіть коли кілька днів тихо, навіть коли поблизу нічого не прилетіло. Але відчуття загрози та невизначеності постійно присутнє як фоновий шум. Ми можемо бути разом із друзями або займатися буденними справами, але підсвідомо ми насторожі. Ми не можемо жити в моменті, бо постійно тривожимось за майбутнє. І це не додає оптимізму та сил діяти рішуче.
Психологи пояснюють, що в умовах тривалого стресу психіка природно скорочує горизонт планування. Людині стає складніше думати на роки вперед, приймати великі рішення або вкладатись у речі, результат яких не буде миттєвим. В такому стані “відкладання” стає певною “зоною комфорту”, з якої дуже складно вийти.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, тривалий стрес і постійна невизначеність можуть суттєво впливати на емоційний стан, рівень тривожності, концентрацію та здатність планувати майбутнє. А дослідження українських психологічних служб після 2022 року регулярно фіксують високий рівень емоційного виснаження та “відчуття паузи” у великої частини людей.
Синдром відкладеного життя: як боротися зі звичкою відкладати життя “на потім”?
Ось кілька практичних порад, які допоможуть подолати прокрастинацію і вийти із паузи у вашому житті:
- По-перше потрібно визнати, що синдром відкладеного життя, це не вирок. Це навіть не хвороба, а спосіб поведінки і його можна відкоригувати.
- Подумати про те, що краще для вас. Постійне відкладання не дасть жодних позитивних результатів у майбутньому. Тому подумайте, що ви могли б отримати вже за місяць, якби почали діяти сьогодні.
- Пишіть плани. Результат це завжди наслідок маленьких кроків.
- Тримайте баланс. Адже дуже складно рухатись за планом, коли у вас постійні емоційні гойдалки.
- Помічайте маленькі радощі на шляху до бажаного результату, не чекайте доки досягнете, радійте процесу.
- І найголовніше це – діяти. Опануйте мистецтво маленьких кроків.
Постійно триматися, бути сильним та шукати опору всередині себе – це виснажує. А коли ти виснажений, то будь-яка дія, здається, потребує титанічних зусиль. Шукайте підтримки зовні, не звалюйте на себе всю відповідальність, приймайте допомогу. Беріть участь в тому, що не вимагає від вас повної відповідальності. Дозвольте іншим піклуватися про вас.
Подумайте про те, як ви плануєте свою фінансову стабільність у майбутньому – приватна пенсія може стати одним із варіантів, щоб подбати про себе. Багато речей у житті ми переносимо “на потім”: навчання, відпочинок, турботу про здоров’я. Не тому, що вони не важливі, а тому, що постійно з’являється щось “більш термінове”. Але проблема в тому, що стан “не на часі” може тривати роками.
Великі зміни рідко починаються з радикальних рішень. Частіше – з моменту, коли людина перестає чекати у житті ідеальних обставин для речей, які давно для себе визначила важливими.
Саме тому багато людей починають шукати не “ідеальний момент”, а способи зменшити рівень невизначеності у повсякденному житті. Для когось таким рішенням стають накопичувальні програми від страхової компанії TAS life – як спосіб заздалегідь закрити частину питань, які зазвичай відкладаються “на потім”.
Іноді навіть одна така дія змінює відчуття життя значно більше, ніж чергове “почну з понеділка”.
