Важко уявити людину, в якої не було б жодних проблем, комплексів чи “тарганів” у спілкуванні з іншими або ж в особистому житті.
Коли ці “таргани” виростають з добрячого собаку і псують нам стосунки, ми задумуємось про необхідність звернутися до психолога.
Такі ж самі проблеми (а іноді й ще більш драматичні) існують і у відношеннях між людиною та грошима. Але до психолога з цим, на жаль, йдуть набагато рідше!...
Про гроші досі не прийнято говорити з точки зору емоцій, але іноді без розуміння психології грошей складно вирішити власні фінансові проблеми.
Коли ми починаємо з'ясовувати - чим саме “людина розумна” відрізняється від братів наших менших в соціальному плані, виявляється, що майже всі пункти, які ми вважаємо надбанням цивілізації, існують і у тварин.
А ось гроші - єдине, чого у них немає. У тварин зустрічається обмін продуктами, але це не гроші - що є універсальним товаром для обміну.
Біда в тому, що, оскільки гроші - в масштабах еволюції - з'явилися відносно недавно, у людини не виробилося достатньо механізмів, щоб успішно керувати ними.
Особисте фінансове благополуччя схоже на лотерею: на нього впливає безліч факторів, які іноді взагалі від нас не залежать. Один з них - ставлення до грошей в сім'ї, яке могло сформуватися через історичні події. У дитини, народженої в ситих 2000-х в сім'ї з середнього класу, набагато більше шансів побудувати здорові відносини з грошима, ніж у людини, чиє дитинство припало на буремні 1990-ті.
Але навіть в сім'ях з однієї епохи і з однаковим доходом можуть вирости діти з різними фінансовими звичками. Наприклад, ймовірність, що у владних і строгих батьків виросте марнотрат, більше, ніж в родині, де дитину люблять і приймають такою, якою вона є.
Це ще раз підтверджує: без психолога серйозної розмови про відносини з грошима не вийде ;)
Поговоримо про 3 найбільш розповсюджених проблеми?
1. Імпульсивні покупки і переспоживання
Близько 90% українців не ведуть власний бюджет, пояснюючи це тим, що мають такий дохід, який можна буквально по пам’яті розписати.
При цьому, за результатами досліджень 30% покупок українських споживачів приходиться на твердо заплановані, 6% — на покупки заплановані взагалі, 4% — на альтернативні, і цілих 60% — на імпульсивні. Для порівняння в США на ті ж імпульсивні покупки припадає лише 40%.
Одна справа, коли з доходом у 10 000 відкладати складно (хоча це теж реально), інша - коли при цілком ситому житті гроші розлітаються на доставку суші, гарне вино до вечері, модний гаджет для догляду за обличчям, ігрову приставку тощо.
Ситуація, коли тобі на все вистачає, але немає "жирку" на чорний день, виглядає безневинно, але в реальності вона доволі ризикована: будь-яка неприємність вибиває вас з рівноваги.
Пандемія показала, що можна раптово залишитися без бізнесу або роботи, які приносили стабільний дохід. На жаль, у нас немає культури думати про гроші в довгостроковій перспективі: занадто все нестабільно, а в країні постійно трапляються серйозні фінансові кризи.
А коли немає впевненості в майбутньому, немає і планів. Тоді навіщо відкладати?
Тому що планувати на довгу перспективу - це вигідно.
Найкраще це видно на прикладі накопичувального страхування життя.
Адже, починаючи робити внески, скажімо, в 30, доведеться сплачувати набагато менші за розміром суми, ніж при старті в 50 років.
А виплата буде та ж сама.
Тому що без заощаджень ви обмежені в прийнятті рішень та в можливості щось швидко та кардинально змінити у власному житті. Грошова “подушка безпеки” - це мастхев нашого сьогодення.
Найбільш типові причини імпульсивного споживання - проблема з самоконтролем, низька самооцінка і регуляція емоцій, а також занадто жорсткі обмеження і критика в дитинстві.
Проблеми з самоконтролем часто не обмежуються імпульсивними покупками. Швидше за все, вони будуть проявлятися в ставленні до їжі, сексу, інтернету, соцмереж і т.д.
А низька самооцінка - це переконання "Зі мною щось не так, я гірше інших" і один із способів відчути себе “не гірше” - купити собі щось красиве, дороге, статусне.
На жаль, цю дірку в душі не можна заткнути покупками (і взагалі нічим, крім роботи над собою). У інших завжди буде щось, чого немає у нас, і ми будемо хотіти це отримати.
Якщо кредити ростуть і фінансова яма заглиблюється, це тільки підтримує відчуття «не окей", а звичний спосіб справлятися з цим - покупки.
Ось коло і замкнулося.
Що з цим робити?
Фіксуйте доходи і витрати
Це допомагає зрозуміти, на що варто витрачати менше (наприклад, на доставку їжі), а без чого можна обійтися. Вести особистий бюджет потрібно, щоб економити і відкладати.
Записувати витрати - рутинне заняття, до якого може бути складно звикнути. До того ж є маса причин ухилятися: лінь, втома, зайнятість - або просто не хочеться визнавати, що сьогодні на шопінгу ви витратили вдвічі більше, ніж планували. Але якщо вдасться себе дисциплінувати, можна отримувати задоволення від процесу: ви відчуєте, що тут у вас все під контролем, а це завжди додає впевненості.
Беріть таймаут на покупку
Щоб не шкодувати про витрачені кошти і не складувати в шафах те, що потім не зможете продати, дайте собі час “на подумати” перед покупкою. Додайте річ в обране або сфотографуйте її і почекайте пару днів. Можливо, за цей час ви придумаєте дешевий або функціональний аналог, а може, і зовсім про неї не згадаєте.
Відкладайте
Перш за все, для тренування навички, відкладіть невелику частину доходу на короткострокові цілі, наприклад 3-5% в місяць на новий ноутбук. Коли вдасться зібрати необхідну суму і омріяний гаджет буде у вас в руках, прийде азарт накопичити більше на щось ще. Як мінімум з'явиться впевненість у тому, що вам це під силу.
2. Екстремальна ощадливість
Генрієтта Грін на прізвисько Відьма з Уолл-Стріт сколотила багатомільйонні статки на інвестиціях і довго вважалася найбагатшою жінкою в світі.
При цьому вона економила на милі і роками носила одну сукню. Коли її син зламав ногу, вона вирушила з ним у безкоштовну клініку для бідних. Через неякісне лікування у хлопчика почалася гангрена, і ногу довелося ампутувати.
Тож естремальна ощадливість властива і бідним, і багатим.
І якщо в першому випадку її часом можна пояснити низькими доходами, то в другому причини краще відразу шукати в кабінеті психолога.
Якщо причина накопичення - страх (залишитися без копійки і тому подібне), то запаси - це пошук безпеки. Так буває, якщо людина або його близькі втрачали гроші або навіть просто говорили про те, як страшно жити без грошей (наприклад, нема на що буде вилікуватися, коли захворієш).
Інша причина - низька самооцінка. Парадоксально, але вона може приводити і до надмірних витрат, і до зайвої ощадливості. Якщо у людини сформувалася ідея "я не окей", він може не боротися з цим, а погодитися і міркувати так: раз я не гідний задоволень, розваг і приємних речей, я не буду витрачати на них гроші. У такому випадку людина, швидше за все, буде збирати для інших - найчастіше для дітей.
До того ж значні вінансові витрати викликають у нас почуття, аналогічне фізичному болю (згадайте, що відчували останнього разу, коли сплачували за комірне). Деякі люди більш чутливі до цього типу негативних емоцій, тому їм дійсно важко розлучатися з грошима.
Що з цим робити?
В екстремальній ощадливості з точки зору фінансів проблема тільки одна - якщо ви складаєте зекономлені гроші під матрац, вони знецінюються. Тому, принаймні, робіть це з розумом. А саме - інвестуйте. Як краще це зробити вам зможе розказати фінансовий консультант.
А ось з точки зору якості життя екстремальна ощадливість неодмінно та негативно впливає на стан здоров’я, особисте життя та дружні стосунки, а також на освіту і кар’єру. Чи вона того варта?
3. Низька зарплата
В одному з нещодавніх досліджень 84% опитаних відповіли, що гідні більшої зарплати, але тільки чверть з них попросила у керівництва надбавку. Ще 33% планували таку розмову, а 26% - залишили все як є, тому що:
- марно, все одно не підвищать (20%);
- простіше знайти іншу роботу (19%);
- в компанії важкі часи (16%);
- ініціатива повинна виходити від керівництва (9%);
- просити надбавки принизливо / незручно / соромно (7%);
- компанії простіше звільнити співробітника, ніж підвищити зарплату (5%).
В даному випадку не важливо, наскільки ці люди профі і чи дійсно їх праця вартує стільки, скільки вони хочуть.
Важливо, що вони вірять, що гідні більшого, але відмовляються для цього щось робити.
Чому так відбувається? Іноді заробляти заважають когнітивні спотворення, наприклад ефект Даннінга - Крюгера. Це ситуація, коли низькокваліфіковані люди не можуть усвідомити свої помилки через некомпетентність і мають завищену самооцінку, а хороші фахівці, навпаки, схильні занижувати свою цінність.
Недооцінювати свою працю схильні і люди відповідальні, старанні та працездатні. Вони дуже критичні до себе і вважають, що нічого особливого не роблять. А тому особливих грошей їхня праця не варта.
Крім того, раніше гарне виховання передбачало, що людина повинна працювати якомога краще, тоді її помітять і віддадуть належне. А розповідати про свої досягнення, хвалитися вважалося непристойним.
Часто неможливість адекватно оцінити себе як спеціаліста супроводжується прагненням дотягнутися до якогось рівня: пройти величезну кількість курсів, неоплачуваної практики і т.п.
Пастка в тому, що рівень завжди буде підвищуватися. І не буде моменту, коли людина зрозуміє, що вже досягла потрібного ступеню крутизни та професійності, і без докорів сумління почне брати за свої послуги відповідні гроші.
Що з цим робити?
Просто зараз сядьте і порахуйте: скільки часу і грошей ви вклали в себе, щоб стати тим професіоналом, яким є зараз?
Згадайте всі вузи, курси і дипломи, місця роботи і успішні проекти. Навіть якщо ви даєте консультації, ви витрачаєте не просто годину свого часу - ви застосовуєте знання і досвід, які набували і вдосконалили багато років. Зробіть огляд зарплат за своєю професією, щоб приблизно представляти рівень достойної компенсації.
Важливий психологічний момент: керівник підсвідомо оцінить роботу вище, якщо заплатить за неї більше. Тож від підвищення окладу виграєте не тільки ви ;)
Універсальна порада для співбесід: озвучуйте розмір бажаної зарплати на 20% більше від реально бажаної. У разі чого зможете поторгуватися, але є великі шанси отримати те, чого просите.
Як бачимо, низька самооцінка - причина багатьох фінансових проблем. Ми можемо не цінувати свої здібності і потреби або ж надавати величезне значення речам, цінність яких нам нав'язує суспільство.
Варто завжди пам’ятати: відчувати змішані почуття з приводу грошей - це нормально. Але якщо внутрішній дебет з кредитом ніяк не сходяться, за жодних обставин не можна опускати руки і зневірюватись в своїх можливостях!
Працюйте над собою - самотужки, або ж з допомогою психолога.
Адже фінансове щастя, як і щастя взагалі, залежить лише від вас ;)
За матеріалами з мережі інтернет.
До речі, якщо ви ще цього не зробили - підписуйтесь на наші сторінки у Telegram, в Instagram, та у Facebook - це зручний та сучасний спосіб дізнатись останні новини про життя вашої улюбленої компанії та про страхування в цілому ;)
