Про те, як виховати лідерів і геніїв написано тисячі книг, молоді батьки постійно пробують нові методики і прийоми, але щоб виховати дитину потрібно зовсім інше.
І що, зрештою, важливіше в житті – бути лідером чи бути щасливим? Гадаємо, усі батьки без вагань оберуть другий варіант.
До того ж, дослідження показують, що.
Тож давайте розберемо, що насправді працює, коли справа доходить до сучасного виховання щасливих дітей?
Перший крок, як не дивно, трохи егоїстичний 🙂
Адже ваш власний психологічний комфорт та відчуття щастя впливають на те, як себе почувають ваші діти – і впливають дуже сильно.
Станьте такими батьками, про яких ви все життя мріяли, – спочатку для себе самого, а потім і для дітей.
Це складно – особливо якщо ми в дитинстві чогось недоотримали і все життя неусвідомлено намагаємося це компенсувати. Наші власні неврози і проекції часто заважають відчути душу дитини, його справжні бажання і потреби. Але працювати з цим можна – перш за все, через пізнання себе.
Як покращити власне світосприйняття? Читайте в нашому блозі
Ніхто не заперечує, що вміння будувати стосунки з оточуючими це важливо – але скільки батьків витрачають час, щоб навчити дітей правильно ставитися до інших?
(Просто сказати: “Ану припини це!”, коли діти сваряться одне з одним, не дуже допомагає сформувати основні навички спілкування.)
Проговорюйте та пояснюйте, чому в певних ситуаціях та з певними людьми треба поводити себе так, а не інакше та не забувайте, що діти вчаться, в першу чергу, на вашому прикладі. Також можна почати із заохочення дітей до маленьких добрих дій, щоб пробудити в них емпатію.
Це не лише формує основні навички та робить ваших дітей кращими людьми, як показують тривалі дослідження, це робить дітей щасливішими.
Намагайтеся хвалити дітей не за розум, а за те, що вони добре попрацювали і доклали багато зусиль.
Експерименти показали, що обдаровані діти, яких хвалять за інтелектуальні здібності, сильніше бояться ганьби, тому часто можуть уникати складних завдань. А коли їм не вдається впоратися з чим-небудь, їх наповнює почуття тривоги і невпевненості в собі.
З кожним тестом результати таких дітей, на відміну від тих, кого хвалять за працю та докладені зусилля, ставали все гірше і гірше. Подорослішавши, вони боялись провалу настільки сильно, що не доводили до кінця жодної справи, не могли визначитися з професією, втрачали мотивацію і навіть не намагалися домогтися успіху.
Хочете уникнути шансу в майбутньому натикатись у власній оселі на похмурого та мовчазного підлітка? Тоді варто завчасно навчити вашого малюка помічати світлу сторону життя.
Десятирічні діти, яких навчають оптимістично мислити та інтерпретувати світ, удвічі менш схильні до депресії, коли згодом переживають статеве дозрівання.
Психолог Крістін Картер висловлюється просто: «».
Вона порівняла оптимістів з песимістами і виявила, що перші:
- Більш успішні в школі, роботі та спорті
- Мають краще здоров’я та більшу тривалість життя
- Врешті-решт більш задоволені своїми шлюбами
- Рідше мають справу з депресією та тривогою
Емоційний інтелект – це вміння, а не вроджена риса.
Думати, що діти просто «природним чином» зрозуміють власні емоції (не кажучи вже про емоції інших), це шлях в нікуди.
Навіть коли дитина зовсім маленька, потрібно вчити її висловлювати бажання і потреби. У старшому дошкільному віці обов’язково називайте і промовляйте емоції, допомагайте дітям освоїти лексику відчуттів. Наприклад:.
Дитина впала і забилася? Не поспішайте обіймати і жаліти. Дайте їй проявити всі емоції, що вона відчуває, допоможіть проговорити їх вголос.
Так ви вчите її комунікації. «». Ось важливий смисловий ланцюжок, який повинен сформуватися в ранньому віці.
Навчити дитину виражати емоції – одна з найважливіших функцій батьків. Всі образи, які ми «тягнемо» у доросле життя – від невміння пояснити, що ми відчуваємо і чого хочемо.
В нашому суспільстві часто лунає фраза: “”. Але це анахронізм. Потрібно перестати жити в системі безпеки тіла, забуваючи про почуття. Придушення чуттєвої сфери призводить до того, що підліток не розуміє, хто він і що йому цікаво. І ось вже батьки біжать до психолога: «Він нічого не хоче, нічим не цікавиться»…
У багатьох сучасних дітей практично немає вільного часу – їх з раннього дитинства без кінця тягають по всіляких заняттях, кружках і секціях, а навантаження в школах з кожним роком зростає. Так, їм ніколи нудьгувати – і в цьому криється проблема.
«»
Сьогодні батьки часто одержимі ідеєю не упустити жодної можливості, яку можна надати дітям. Але ж їм просто потрібна наша увага і час, і жоден модний гурток не замінить неспішного сімейного спілкування, ігор на природі та інших атрибутів світу дитинства.
Кожен повинен знати, що його почують і зрозуміють. Навіть якщо в родині семеро дітей, у кожного має бути час на особисте спілкування з батьками, хоча б годину на тиждень. Час, коли мама існує тільки для нього, коли дитина повністю володіє маминою увагою. Назвіть це «мамин день» або «мамина годину» (і «татова», звичайно). Так дитина вчиться планувати життя: «». Це повинно зберігатися і в підлітковому віці.
Не можна розмовляти з дитиною, займаючись своїми справами: готуванням, прибиранням, прасуванням, переглядом новин. В цьому випадку ви повертаєтеся спиною до сина або дочки, а значить, відвертаєтеся від його проблем і переживань. Потрібно обов’язково дивитися в очі, перебувати на одному рівні.
Щасливу дитину можна впізнати по тому, як безстрашно вона робить помилки, шукає варіанти та шляхи вирішення, включається в усе з ентузіазмом і цікавістю, без страху бути осміяною чи приниженою.
Як це формується? Тільки мудрістю і сердечністю дорослих та вчителів.
Так, фінські вчителі, коли бачать, що приклад вирішено неправильно, кажуть: «Яка прекрасна помилка!». Адже без помилок не можна знайти правильне рішення. А коли за них лають, це просто перекриває всі пізнавальні мотиви.
Все простіше, ніж здається.
Головне, що ви можете зробити, – . Не бійтеся “переборщити”: любові не може бути забагато.
Не продавайте любов за те, що дитина слухняна, розумна, культурна, а, зрештою, просто зручна. Це формує невротичний тип світосприйняття та знижену самооцінку. А в дорослому віці така людина починає задаватися питанням: «А чи гідний я любові / уваги / високої зарплати?»
Під час написання блогу було використано матеріал зі статті
“”
Також не забувайте підписуватися на нашу групу у Telegram – t.me/TASlife, на нашу сторінку в Instagram, та на нашу сторінку у Facebook – facebook.com/taslifeofficial