Система європейської освіти користується практичними принципами навчання, а більшість викладачів – практики, що значно підвищує ефективність отриманих знань.
Виші Європи та Америки славляться відкритим мультикультурним підходом до кожного студента. Учні з різних країн мотивовані однією метою – отриманням диплома. Це ще далеко не всі переваги, але батькам та майбутньому студентові потрібно розуміти, що доведеться зіштовхнутися і з труднощами.
Гарна ідея насамперед – створити власну таблицю плюсів і мінусів для кожного курсу, країни та варіанту навчання, які розглядаєте. Проаналізувавши всі пункти, ви будете розуміти: заради чого напружуватися і чим готові жертвувати – як мінімум, звичним побутовим комфортом.
Розберемо три основних види готовності родини й самого абітурієнта: психологічну, академічну та фінансову.
Психологічна готовність
Дитина має психологічно сприймати, що вона поїде за кордон, знаходитиметься далеко від батьків. Доведеться готуватися до самостійного вирішення проблем, планування часу на роботу та розваги, обслуговування свого побуту. Справжня підготовка до дорослого життя!
Також потрібно зважати на психологічну готовність батьків відпустити дитину за кордон. Якщо вони не готові, зауважують експерти, спочатку краще обрати виш в Україні, а потім магістратуру за кордоном.
Академічна готовність
Рівень підготовки абітурієнта має відповідати вступним вимогам: середній бал атестату чи диплому магістра, в залежності від того, на який курс він вступає.
Обов’язково – рівень знання іноземної мови: англійської, німецької, французької або іспанської.
Рівень знань, достатній для складення певних стандартизованих тестів, які вимагають університети чи країни. Ці тести дуже сході на українське ЗНО.
Фінансова готовність
Цей вид готовності більше стосується батьків абітурієнтів. Більшість консультацій в освітніх агенціях починаються з питання: «На який бюджет ви розраховуєте?». І це своєчасне та правильне запитання, щоб родина розуміла, чи готова вона фінансово до обраного варіанту – країни, вишу, спеціальності.
Навчання за кордоном поєднує в собі два види витрат:
1) вартість самого навчання;
2) вартість проживання, харчування та супутніх витрат в іншій країні.
Батьки мають бути готовими до цього. Багато родин відкладають підрахунки до останнього моменту, а потім виявляється, що сума досить значна для їхнього бюджету. Тож зважувати потрібно кожен момент, адже переїзд та проживання дитини за кордоном може коштувати набагато дорожче за саме навчання.
Починати підготовку потрібно заздалегідь – за декілька років
Родина має розуміти, що весь процес доволі довгий. Підготовка до навчання за кордоном – це одне, вступ – інше. Якщо мова йде про школярів, то вони мають бути повністю готовими академічно вже на початку 11 класу. У випускному класі підліток вже не готується до екзаменів, а заповнює форми, подає всі документи, пише мотиваційні листи тощо. Готуватися немає коли, час діяти.
Тож за декілька років до вступу батьки мають вирішити, в яку країну хочуть відправити дитину, проаналізувати вартість навчання, проживання і супутніх витрат, можливості стипендій. З покроковим алгоритмом дій можна ознайомитися в матеріалі «Освіта за кордоном: як обрати країну та виш?»
Це дуже серйозний крок для родини, і чим раніше вона почне готуватися – тим краще. Так батьки зможуть підтримати свою дитину і психологічно, і в академічному плані.
А в плані фінансів підтримку родині може надати накопичувальний поліс страхування життя, завбачливо відкритий, коли вступ до вишу здавався ще таким далеким. Ідеально для цього підійде програма "ТАС-Юніор", що забезпечує страховий захист здоров'я та зручне накопичення грошей на освіту дитині.
