Ще п’ять десятиліть тому деякі спостерігачі передбачали, що людське населення стане занадто великим і незабаром виснажить ресурси світу - і це призведе до масового голоду, краху світової економіки та інших лих. Однак сценарій масового перенаселення не здійснився. Навпаки, вперше в сучасній історії очікується, що населення світу практично перестане зростати до кінця цього століття, значною мірою через зниження глобальних показників народжуваності.
Унікальна демографічна ситуація Японії, її історія народжуваності та імміграції роблять її провідним прикладом цієї тенденції.
Японія вийшла з руйнувань Другої світової війни та вже за 10 років почала завойовувати глобальне виробництво. Вже за 20 років її економіка почала впритул наближатись до рівня США. Гроші повернулися в країну, спричинивши бум нерухомості, коли люди купували все, що потрапляло під руку.
Цей період швидкого економічного розвитку з 1953 по 1971 рік отримало назву Японське повоєнне економічне диво.
Однак вже в 2000 роки від цього дива лишилась бліда тінь...
В цьому блозі ми розповімо, як це трапилось та познайомимо вас із сумною долею японського Втраченого покоління.
Чому Японія - не така, як всі?
З одного боку, Японія не є унікальною в контексті загальних демографічних тенденцій. Згідно з даними Організації економічного співробітництва та розвитку, багато країн мають тенденції до зменшення населення, і, ймовірно, таких країн буде ставати ще більше.
Японія також не єдина в регіоні або серед інших розвинених економік з низьким рівнем народжуваності, що є спільним для більшості країн Великої сімки (G7).
Японія також має високий рівень здоров’я населення та середньої тривалості життя. Це загальна тенденція для більшості розвинених економік, хоча Японія, безумовно, має кращі показники, ніж середні.
Унікальною Японію роблять демографічні тенденції та їх макроекономічний і фінансовий вплив:
- Післявоєнний бебі-бум в Японії був коротким — лише близько трьох років, порівняно з іншими членами G7, де такі періоди тривали від дев’яти до двадцяти років. Це означає, що демографічна структура Японії всього за кілька років драматично зміниться - коли бебі-бумери досягнуть пенсійного віку і будуть претендувати на державні пенсійні та медичні виплати. Станом на цей рік майже третина (а точніше 28%) населення Японії - старше 65 років.
- Японія лідирує у світі за тривалістю життя — перевершуючи всі економіки Великої двадцятки ще з 1978 року. Збільшена тривалість життя, в поєднанні з низькою народжуваністю, підсилює демографічні зміни в Японії і проявляється у постійному зростанні коефіцієнта залежності літніх людей (кількість пенсіонерів відносно працездатного населення). Зараз цей коефіцієнт складає від 1,5 до 1.
- Потоки імміграції занадто малі, щоб вплинути на старіння та скорочення демографії. У порівнянні з іншими економіками G7, Японія є винятком з дуже обмеженим використанням імпортованої робочої сили. У 2018 році іноземні працівники становили лише близько 2,2% від загальної робочої сили Японії, порівняно з приблизно 17,4 відсотка у Сполучених Штатах і 17 відсотків у Великій Британії. І наразі тенденції до більш відкритої іміграційної політики в цій країні не спостерігається.
Але однією з найцікавіших та найдраматичніших особливостей Японії можна назвати феномен "Втраченого покоління" і той каскад подій в житті країни, що призвів до цього феномену.
Що таке японське Втрачене покоління?
До 60-х років Японія продавала закордон набагато більше товарів, ніж ввозила, дохід японців зростав, безробіття та інфляція знижувались. З нечуваною швидкістю країна стала світовим лідером в технологічних інноваціях. В ті роки розподіл багатства в Японії був одним з найбільш рівномірних у світі.
Однак це щастя не тривало довго - на початку 90-х японська економічна бульбашка луснула, фондовий ринок обвалився разом із цінами на нерухомість, потягнувши за собою майже всю японську економіку.
На ринку праці почався "Льодовиковий період", в який і потрапило те саме "Втрачене покоління", що якраз в 90-ті та нульові отримало вищу освіту і шукало роботу.
Характерною особливістю японського ринку праці до цієї кризи була традиція раз на рік, якраз в період після випускних іспитів, набирати в компанії та на підприємства молодих та перспективних спеціалістів. І ще однією традицією була пожиттєва відданість працівника тій компанії, куди він влаштувався. Компанія забезпечувала йому навчання та поступове кар'єрне зростання і натомість отримувала надзвичайно лояльного працівника, який знав, що йому більше не знадобиться шукати нову роботу до самої пенсії.
Та у 90-ті, після закриття великої кількості підприємств, кількість вакансій різко скоротилась - вікно можливостей, яке відкривалось для молодих фахівців раз на рік, звузилось до щілинки. І велика кількість японців залишилась без перспектив постійного працевлаштування. Відтоді багато хто з них переходить з однієї низькооплачуваної роботи на іншу...
Вже за кілька років це японське покоління бебі-бумерів, яким наразі від 40 до 55, почне виходити на пенсію. І ось тут почнеться справжнє випробування для стогнуючої японскої економіки загалом і для пенсійної та соціальної систем зокрема.
Пенсійна система в Японії - що варто про неї знати?
Японія має дворівневу пенсійну систему.
Перший рівень, Національна пенсійна система, починає виплачувати “базову пенсію” всім зареєстрованим громадянам, незалежно від їхньої роботи чи статусу зайнятості, коли вони досягають 65 років. Внески однакові для всіх, як і повна сума виплат (на основі 40 років робочого стажу).
Середній розмір базової пенсії в Японії становить приблизно 50 тисяч єн, або 340 доларів на місяць.
Другий рівень, представлений Пенсійним страхуванням працівників (EPI), виплачує додаткові виплати пропорційно до середнього заробітку під час роботи. Розмір пенсії по EPI складає в середньому 140 тисяч єн, або 950 доларів на місяць.
Згідно з принципом, компанії зобов’язані реєструвати своїх працівників в EPI і покривати половину їхніх внесків — фіксований відсоток від їхньої заробітної плати — решта ж автоматично вираховується з їхньої зарплати. Але багато гіг-працівників, фрілансерів та інших короткострокових працівників ніколи не реєструються в EPI. Вони позбавлені виплат, пов’язаних із заробітком, і повинні самостійно сплачувати повний внесок до Національної пенсійної системи. Оскільки система фіксованих внесків Національної пенсії є регресивною, тягар більше лягає на тих, хто заробляє менше. В результаті багато членів Втраченого покоління або не зареєструвалися в Національній пенсійній схемі, або відстали з виплатами.
Вільні активи
Розповідаючи про економічну ситуацію в Японії після початку фінансової кризи 90-х, варто згадати і про тенденцію накопичення вільних грошових активів, яке населення свідомо не вкладає в економіку, а, говорячи простою мовою, тримає "під матрацом".
У цієї тенденції є чимало чинників:
- Низькі процентні ставки: Тривалий період низьких процентних ставок знижує привабливість традиційних інвестицій, змушуючи зберігати гроші в менш ризикованих, але менш прибуткових формах.
- Економічна нестабільність: Після краху економічної бульбашки 1980-х років багато японців стали обережнішими щодо інвестицій, віддаючи перевагу накопиченню готівки або безпечних активів.
- Старіння населення: Зі старінням населення зростає потреба у збереженні капіталу для забезпечення пенсійних виплат, що сприяє накопиченню вільних активів.
- Недовіра до ринку праці: Нестабільність на ринку праці та низькі зарплати змушують людей зберігати більше коштів на випадок непередбачених обставин.
- Фінансові кризи: Повторювані фінансові кризи, такі як криза 2008 року, підривають довіру до фінансових установ та інвестиційних інструментів.
- Корпоративні скандали: Скандали, пов’язані з великими корпораціями та фінансовими установами, знижують довіру до фінансової системи.
- Низька прозорість: Відсутність прозорості у фінансових операціях та недостатня регуляція сприяють недовірі до фінансових установ.
За останніми даними, приблизно 50% грошових активів домогосподарств (а це приблизно 1 трильйон доларів США) зберігаються у вигляді готівки та депозитів, тобто не використовуються для інвестицій або споживання, що негативно впливає на економічне зростання.
Чи є виходи з цієї ситуації?
Наразі в уряді розглядаються три відповідні заходи:
- Перший — розширити охоплення Пенсійного страхування працівників, щоб включити в нього якомога більше людей, які працюють на короткострокових та нерегулярних роботах.
- Другий — продовжити період внесків до Національної пенсійної системи до 65 років (з поточних 60), щоб збільшити кількість загальних платежів.
- Третій — оптимізувати механізм макроекономічної корекції. Для забезпечення стійкості державної пенсійної системи в умовах прогресуючого зниження народжуваності та старіння населення, цей механізм встановлює верхню межу відсотка внесків, що сплачуються працюючою частиною населення, які підтримують державну пенсійну систему, та автоматично коригує загальний обсяг пенсійних виплат, щоб він залишався в межах надходжень від пенсійних внесків (а також підтримки з державних фондів).
Усі ці заходи є кроками в правильному напрямку. Але є серйозні сумніви щодо того, чи буде їх достатньо для запобігання пенсійній кризі. За відсутності більш масштабних реформ пенсійні виплати, безумовно, виявляться недостатніми для задоволення базових потреб Втраченого покоління, і залежність від державної допомоги різко зросте. Це створить нові навантаження на державні фінанси Японії.
