Як привчити підлітка до порядку?

Більшість батьків звикли думати про свого підлітка однаково впродовж певного часу. Тобто думка про нього вже склалася. Тому, базуючись на пройденому спільному шляху, ми, батьки, часто (при сварці) використовуємо вже звичні фрази «ти як завжди не чуєш», «ти як завжди не робиш», «тобі все рівно».
Що спільного у всіх цих фразах, які ми, батьки, на автоматі повторюємо? Спільне – це «ти-трансляція».

Яка ідея цих фраз? Що ми в них закладаємо? Зазвичай, ми говоримо, що це має мотивувати, вказати на те, що дитина не так робить тощо. Тобто ми вкладаємо позитивну ідею змін дитини.

Але насправді ці фрази знецінюють будь-які дії дитини.

Фрази «завжди», «ніколи» та їм подібні, ніби, не дають шансу навіть одній добрій справі. В голові дитини закладається думка - "Що б я не зробив, це нічого змінить".
Крім того часто ми накладаємо не менш негативно-впливову інтонацію, в якій читається злість, розчарування.
Хоча насправді в середині нас звучить сум і образа про відсутність допомоги від дитини і частенько прихована злість на себе, що ми не змогли її цього навчити…
До цього набору додаємо фізіологічні зміни в тілі підлітка, коли клітини так швидко діляться, що дитина відчуває фізичну втому і засинає на ходу. В результаті отримуємо «ліниву дитину».

Що робити?

По-перше, не забуваємо, що наші діти по-іншому відчувають світ.
Наше «чисто» і їхнє «чисто» часто відрізняється. Тому, якщо ми говоримо «прибери» - отримуємо не той результат, на який чекали.

• Тому важливо в першій точці проговорити: «Давай домовимось - ти прибереш свій стіл і помиєш підвіконня» (наприклад).
• Далі важливо спитати до якого часу дитина це зробить. Адже часто вони говорять «добре» або «зараз» і не роблять (бо не було чіткого дедлайну!)
• Крім того важливо спитати дитину, а що буде, якщо вона не виконає завдання. Вас здивує, які покарання дитина придумає для себе.
• Коли прийшов час дедлайну – ми просто заходимо і спокійно говоримо, що дитина не зробила те, про що ви домовлялись і виконуємо «покарання» (забираємо телефон на годину, наприклад).
• Якщо ми вже пропустили кроки про дедлайни і покарання, але таки просили щось зробити, а дитина це не зробила чи зробила не так – виконуємо наступний алгоритм: заходимо (не вриваємось), вказуємо спокійним (не істерично-кричущим) голосом на цей чіткий промах (не притягуючи до цього спостереження всі гріхи світу).
• А далі найважливіше – просто мовчки стоїмо. Повірте, ваша присутність буде гіршим покаранням за відібраний телефон. При цьому вам не довелося кричати, дитина не відчула, що «відгрібає» за ваш поганий день, а навичка прибирання на один міліметр закріпилась у її голові.

Про те, як зробити «щасливу маму» поговоримо наступного разу :)

Ваша психологиня, Діана Савенко,
розробник курсів та таборів для підлітків, старший тренер, методист, співвласник компанії Savvy Natiоn