Суть страхового бізнесу - об'єднання (пулінг) і перерозподілі ризиків. Страховики роблять значний внесок в економічне зростання, надаючи людям і підприємствам захист від негативних наслідків непередбачених подій.
Суть банківського бізнесу - це збір грошових ресурсів (депозитів) від населення і підприємств, і передача даних ресурсів аналогічним групам клієнтів у вигляді кредитів; надання широкого спектра супутніх платних банківських послуг. Банки також є частиною платіжної системи - і як провайдери кредитів - вони є основним провідником монетарної політики центральних банків.
У них різна структура балансів
Баланс страхових компаній економічно стабільний, так як довгострокові зобов'язання за договорами страхування покриваються відповідними активами, якими керують страхувальники.У банків зобов'язання і активи не можна порівняти в широкому розумінні за своїми термінами, так як середній термін банківського кредиту (активи банку) як правило довше, ніж середній термін депозиту, який розміщений в банку (зобов'язання банку).
Вони схильні до різних типів ризиків
Страхові компанії більшою мірою схильні до андерайтингового ризику, ринкового ризику і ризику невідповідності зобов'язань і активів.В той час, як банки в основному схильні до кредитного ризику, ризику ліквідності та ринковому ризику. Ризики страхових компаній, пов'язані одночасно і з їх активами і з їх зобов'язаннями, і з взаємодією між нимі. У випадку з банками, активи і зобов'язання взаємопов'язані досить слабо, так як вони генеруються різними лініями бізнесу.
У них різний рівень системних ризиків у разі банкрутства
Банківський бізнес дуже щільно пов'язаний з іншою частиною фінансової системи через міжбанківське кредитування (коли банки займають на короткий термін гроші у інших банків для покриття своїх ризиків ліквідності або самі кредитують інші банки) і через фінансові ринки (наприклад, банки є власниками облігацій внутрішньої державної позики) . Центробанки завжди можуть підтримати банки через механізм рефінансування (видачу кредитів банкам під заставу для покриття дефіциту ліквідності). Як результат, в банківській системі банки дуже сильно пов'язані між собою і з центральним банком. Чим більше банк, тим більше він пов'язаний з усією банківською системою, і тим серйозніше можуть бути наслідки його неплатоспроможності і банкрутства, як для окремих вкладників, так і для всієї банківської системи (ефект доміно).
На противагу, чим більше страхова компанія, тим більше вона фінансово стабільна, тому що чим більше застрахованих ризиків, тим менше навантаження окремо взятого ризику на страхову компанію. Андерайтинговий ризик в цілому теж не взаємопов'язаний з іншими фінансовими ризиками. Виконання зобов'язань страховими компаніями по страховим подіям, на відміну від короткострокових банківських зобов'язань, розтягнуте в часі. Як наслідок, страхові компанії дуже рідко відчувають потребу в короткостроковому фондуванні і не потребують зовнішнього кредитування. Страхові компанії практично не взаємопов'язані між собою (за винятком невеликої частки взаємного перестрахування). А той факт, що на страховому ринку не існує "центрального страховика" за аналогією з центральними банками, не дозволяє стверджувати, що "страхова система" в принципі існує. Всі ці особливості страхування істотно знижують ступінь впливу банкрутства окремо взятої страхової компанії на ринок і інших страховиків. І навіть якщо вони виникають, фінансові проблеми розвиваються набагато більш повільними темпами, ніж в банківському секторі. Це багато в чому завдяки тому, що страховики намагаються зіставляти очікувані майбутні виплати за договорами страхування з відповідними активами; що також полегшує передачу страхового портфеля, при необхідності, від однієї страхової компанії іншій.
