Питання, над яким так чи інакше задумується мало не кожен українець:
А скільки грошей я віддаю державі у вигляді податків?
Виявляється, правильно відповісти на нього можуть одиниці...
Так, у вересні 2020 року Київський міжнародний інститут соціології на замовлення проекту “Ціна держави” провів опитування серед 2001 учасника по всій країні.
Результати виявилися більш, ніж невтішні - ЖОДЕН з опитуваних не зміг правильно відповісти на усі п’ять запитань, а 42% відповіли правильно лише на одне питання.
Чому завдання виявилось таким складними?
Та скільки грошей ми з вами віддаємо державі у вигляді податків?
І на що саме вона їх витрачає?
Час дізнатися про це, щоб не пасти задніх, якщо незабаром учасником подібного опитування станете саме ви ;)
Почнемо з простого.
Як гадаєте, хто є найбільшим платником податків в Україні?
Правильна відповідь - ви і ще 40 млн українців.
Саме пересічний українець, а не промислові гіганти чи олігархи, чи хтось інший утримує величезний державний апарат, оплачує державні закупівлі і сплачує рахунки за усіма соціальними зобов’язаннями.
70% українців не знають, що найбільша частина держбюджету – це податки громадян.
Згідно з даними CASE Україна, більше 90% українців ніколи власноруч не сплачували податки. Саме тому майже не підозрюють або не розуміють у повній мірі, що наповнення державного бюджету має чітке джерело – їх власні податки.
Більшість працівників знають, що на зарплату є якість нарахування. Але насправді їх більше цікавить «чиста» зарплата (тобто, після оподаткування), а що і у якому розмірі сплачувати – це вже справа роботодавця. Більше того, дехто навіть не може чітко сказати, чи взагалі на його доходи сплачуються податки, чи це «сіра» зарплата.
Уся система державних фінансів тримається на дрібних внесках мільйонів українців. Ці гроші утримують величезний державний апарат, оплачують державні закупівлі і сплачують рахунки за усіма соціальними зобов’язаннями.
Саме з податків фінансується так звана «безкоштовна» медицина, низькі комунальні платежі, пенсії, безкоштовна освіта та стипендії, зарплати бюджетникам і так далі.
Які ж податки існують в Україні?
Умовно можна виділити три групи доходів, з яких українці сплачують прямі податки.
Перша група – це податки, які перераховує у бюджет роботодавець із заробітної плати. До них відносяться:
- податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) у розмірі 18% від заробітної плати.
- єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (єдиний соціальний внесок – ЄСВ) – 22%.
- військовий збір – 1,5%.
Друга група – податки з фізичних осіб-підприємців (ФОП). Вони сплачують єдиний податок (ЄП) та ЄСВ самостійно в залежності від особливостей діяльності, а також ПДФО та військовий збір за умови загальної системи оподаткування.
Третя група – податки з пасивних доходів: банківських відсотків, роялті тощо. З них сплачується податок у розмірі 18% (аналогічно, як ПДФО).
А ще є непрямі податки. Усі без винятку українці їх платять – інколи навіть не здогадуючись про це.
Так, є велике нарахування на фонд заробітних плат – це сплачує роботодавець і його працівник може навіть про це не знати, але зрештою це відбувається за рахунок того самого робітника.
При кожній покупці ми віддаємо державі ПДВ, а при купівлі деяких товарів, скажімо, бензину, алкоголю чи цигарок, платимо ще й акцизний збір.
Коли винаймаємо житло у готелі, крім того ж ПДВ сплачуємо ще й туристичний збір.
А з останнього купленого на "Амазоні" ноутбука ти сплатив мито, яке стягується при перетині кордону.
З акцизом на бензин взагалі цікава ситуація: ти сплачуєш його навіть якщо у тебе немає власного авто, бо він входить у вартість проїзду в громадському транспорті.
І так з усіма податками: бо це — додаткові витрати, а всі витрати включені в ціну продукту чи послуги.
Окремо від податків виділяють державні і місцеві збори. На національному рівні їх сплачують ті, хто користується радіочастотами України, а також водними, лісовими та природними ресурсами країни. Місцевих всього два – збір за паркування і туристичний.
Ілюзія «менших податків» утворюється тому, що ці збори перераховують не безпосередньо громадяни, а їх компанії та бізнеси, які виступають так званими податковими агентами.
Простіше кажучи, навіть якщо громадянин не сплачує прямі податки зі своїх доходів, він все одно є «спонсором» української держави.
Як розподіляються наші податки?
Минулого року соціальна допомога "з'їла" понад 576 млрд грн (35% всіх державних витрат).
У соцдопомозі більшу частину складають пенсії – 445 млрд грн. З цієї суми близько 190 млрд грн – дотація держбюджету, а близько 250 млрд – гроші Пенсійного фонду, який наповнюється за рахунок ЄСВ (це ті 22%, які стягують із заробітної плати кожного українця).
130 млрд грн соцдопомоги – це субсидії, виплати непрацездатним, неповнолітнім тощо. Проте в статистиці пенсії з держбюджету і Пенсійного фонду розділяють, а інша соцдопомога йде окремим рядком, тому дуже мало українців усвідомлюють, яка частина бюджету витрачається на "соціалку".
Освіта – друга після "соціалки" – 267 млрд грн (з яких 115,2 млрд – середня освіта).
Також у трійці найбільших витрат держави – виплати відсотків за боргами (120 млрд грн).
А ще дуже радимо заглянути на сайт https://cost.ua/calculator/ та скористатись зручним і цікавим калькулятором, що підрахує, скільки грошей та на що саме пішло конкретно із вашої зарплатні та інших податків.
Які податки приносять найбільше грошей державі?
Серед усіх податкових надходжень найбільшу частку має ПДВ - податок на додану вартість, який ми сплачуємо кожного разу, коли щось купуємо.
Надходження від ПДВ становлять майже третину від усіх грошей, які сплачуються як податки.
На другому місці — податок на доходи фізичних осіб, який сплачує кожен, отримавши зарплату чи інший дохід.
2019 року ПДВ приніс українському зведеному бюджету 378 млрд грн, доходи з фізосіб – 275 млрд грн, а податок на прибуток підприємств – лише 117 млрд грн.
В Україні є ще один обов'язковий платіж, який не вважається податком (по суті таким є), – єдиний соціальний внесок (ЄСВ). Внесок стягується із заробітної плати кожного штатного працівника і йде до Пенсійного фонду. Його ставка становить 22%. Якщо скласти збори від ЄСВ і прибуткового податку, то сумарно вийде понад 500 млрд грн, що на третину більше, ніж весь ПДВ.
Отже, при скромних витратах звичайний українець із середньою зарплатою щомісяця фінансує державу на суму мінімум 3 360 грн, а в рік вийде 40 320 грн. Тобто віддає 40% своєї платні. Ще й роботодавець перед цим сплатить єдиний соціальний внесок.
Це багато чи мало? Для громадянського суспільства цілком нормально утримувати державу. Але тоді громадянин не просто платник податків, а її рівноправний партнер...
Контроль податкової системи - справа кожного з нас
В Україні податкове навантаження на рівні Польщі, Іспанії, Нової Зеландії чи Канади, проте українські економіка, інституції, громадянське суспільство та якість управління державою і близько не дотягують до рівня Польщі, не кажучи вже про Канаду.
Чи може Україна дозволити собі високі податки? Так. Але тільки після того, як ми навчимося будувати розвинені інституції та матимемо громадянське суспільство, яке контролює владу.
Втім, яку податкову систему мати — це вибір громадян: або платити високі податки і контролювати ефективність їх витрачання, або платити низькі податки і не очікувати на багато послуг від держави, а самостійно піклуватися про те, щоб ефективно витратити власні кошти.
Безумовно, людям важко усвідомити, що на утримання держави кожен платить стільки ж, скільки витрачає на себе і на свою родину. А тому більшість українців бояться вимагати якості послуг – мовляв, якщо вони безплатні, то добре, що хоч такі, “дарованому коню в зуби не дивляться...
А без базового розуміння того, що насправді це не подарунок, а “куплена” вами в держави послуга, яку надав чиновник, котрого ви найняли на роботу і котрому сплачуєте зарплату, жодні спрямовані на боротьбу із корупцією зусилля не матимуть сенсу. Адже людям “нецікаво” стежити за грошима, які їм не належать. А якщо й цікаво, то лише на рівні “побутового” інтересу.
Насправді не настільки важливо, чи в державі високі податки, чи низькі. Є багаті країни — і з першими, і з другими. Важливіше те, наскільки легко їх можна сплатити, як ефективно уряд їх використовує та чи відповідають ставки податків поточному рівню економічного розвитку країни.
І, звичайно, податки можна підвищувати лише тоді, коли будь-який перехожий зможе відповісти, скільки податків він заплатив за цей рік, на які цілі вони були витрачені і чи задоволений він тим, наскільки ефективно вони витрачені.
P.S. Не забувайте підписуватися на нашу групу у Telegram - t.me/TASlife, нашу сторінку в Instagram - www.instagram.com/taslifeofficial/ та на нашу сторінку у Facebook - facebook.com/taslifeofficial
