В якомусь сенсі в цій ємній фразі міститься основний аргумент всіх прихильників : якщо забезпечити мінімальні виплати усім громадянам, то кожна людина стане більш вільною, а суспільство – більш справедливим.
Ідею (англ. – Guaranteed minimum income) експерти та політики всього світу активно обговорюють вже не перший рік.
Падіння добробуту середнього класу, відсутність прогресу в боротьбі з бідністю, а також цифрова революція і роботизація економіки, які ведуть до скорочення традиційних робочих місць і доходів населення, змушують експертів і політиків замислюватися про те, щоб виплачувати кожній людині певну суму грошей без додаткових умов.
Одні бачать в ідеї універсального базового доходу відповідь на виклики сучасності, а інші вважають, що вона недосконала з моральної та соціальної точки зору.
безумовного базового доходу мотивують доцільність його введення .
Також його позиціонують як , яка потенційно може виникнути внаслідок чергового витка технологічного прогресу.
Він може , отримання яких вимагає дотримання безлічі умов, і відповідно, розгалуженої бюрократії, яка перевіряє дотримання цих умов, перш ніж видати посібник нужденним.
ідеї наголошують на тому, що це , а люди і стануть важким тягарем для економіки. Також ця ідея приречена на провал в менш заможних країнах з погано розвиненою системою соціального захисту. А оскільки введення базового доходу має на увазі , багатьом активістам боротьби з бідністю це не подобається.
Щоб з’ясувати, які наслідки матиме введення базового доходу в реальному житті, а не в теорії, вже протягом півстоліття по всьому світу проводять числені експерименти. Розкажемо про найцікавіші з них.
У декілька регіонів США тестували механізм, пов’язаний з безумовним доходом – так званий . В рамках такої програми люди, які заробляли менше встановленої суми, отримували грошову підтримку від уряду.
В результаті люди стали працювати менше, але не набагато: не більше серед глав сімей і трохи більше серед інших працюючих членів сімей.
Однак повальної відмови від роботи не відбулося, а ті з піддослідних, хто скоротив робочий час, використовували час, що звільнився, для інших цілей, в тому числі для навчання.
Нещодавнє соціологічне опитування показало, що американців підтримують ідею базового доходу, якщо він становитиме від . Сприймають негативно респондентів, утрималося. Найбільшу прихильність виявила молодь.
року в Німеччині розпочався експеримент, в межах якого групі з осіб будуть щомісяця протягом трьох років виплачувати по без будь-яких вимог. Експеримент проводить Німецький інститут економічних досліджень. Бюджет на дослідження зібрали пожертвами. В ході експерименту учасників попросять заповнювати анкети про їхнє життя, роботу й емоційний стан, щоб зрозуміти, наскільки значний вплив надасть базовий дохід.
Однак Олаф Шольц, не чекаючи завершення експерименту, вже відкинув ідею введення безумовного базового доходу на рівні держави:
“Це було б неолібералізмом. І якщо вважати чесно і правильно, то це непомірно високі витрати… Це підірвало б багато досягнень соціальної держави, такі як пенсійне страхування або страхування на випадок безробіття“.
Впродовж двох років – – двом тисячам безробітних громадян віком до років виплачували щомісячний платіж у розмірі .
Влада сподівалася, що безумовна виплата змусить працездатних, але малозабезпечених людей шукати роботу. Виявилося, що вони це роблять не набагато активніше, ніж інші безробітні… Гроші, до речі, виплачувалися незалежно від того, знайшла людина роботу чи ні.
З іншого боку, у експерименту був і позитивний ефект, не пов’язаний із працевлаштуванням. Згідно з опитуванням, учасники стали відчувати себе більш впевненими, щасливішими та фізично здоровими, а ще в них знизилося відчуття стресу.
Однак, по закінченню двох років експеримент вирішили достроково припинити.
А в Швейцарії у році вирішили почати не з експериментів, а одразу з референдуму про внесення поправки до Конституції країни, яка гарантує основний дохід усім громадянам. Пропонована сума становила швейцарських франків на місяць, або близько доларів США. Однак, в результаті референдуму, швейцарці відхилили цю ідею – .
Найпереконливіший аргумент проти гарантованого доходу висунула права Швейцарська народна партія, заявивши, що .
“З відкритими кордонами це абсолютно немислимо, особливо в Швейцарії, де такий високий рівень життя, – сказав Лузі Штам, член парламенту від Швейцарської народної партії. – Якщо ви кожному швейцарцю будете платити гроші, то мільйони людей захочуть переїхати до Швейцарії“.
Однак, незважаючи на те, що переважна більшість швейцарців відкинули цю перспективу, її автори заявили про “сенсаційний успіх”. Вони заявили, що для них, в першу чергу, було важливо не схвалення більшості, а залучення в дискусію якомога більшої кількості жителів. “Це набагато більше того, на що ми розраховували (а ми розраховували приблизно на 15 відсотків). Це означає, що дискусія виходить на міжнародний рівень“.
Експеримент проводився протягом . Розмір виплат склав $. За перші півроку проведення експерименту добробут більшості громадян Кенії збільшився. При цьому багато кенійців зайнялися розвитком бізнесу, не покидаючи при цьому основної роботи. Близько кенійців заявили, що будуть заощаджувати гроші. Також більшість із них вкладають гроші в бізнес, купують риболовецьке спорядження, велику рогату худобу, витрачають ці кошти на освіту
Одним з найцікавіших є феномен Аляски, де в році була відкрита нафта.
Тоді губернатор Аляски республіканець Дж. Хаммонд запропонував ідею перерозподілу нафтових прибутків резидентам. Під його патронатом у 1976 році був створений фонд “” для забезпечення добробуту нинішнім і наступним поколінням ( доходів від експорту нафти розподілялись між жителями анклаву). Процент від нафтових доходів акумулюється у фонді, після чого ці кошти інвестуються та управляються незалежними корпораціями. Дивіденди виплачуються щорічно кожному резиденту, який проживає на Алясці більше протягом року. Перший дивіденд був виплачений у році у розмірі доларів, а у році ця сума перевищила вже доларів. Загалом суми виплат залежать від ціни на нафту, структури інвестиційного портфелю, а також макроекономічних умов.
Однак найбільш глибокі дослідження цієї теми проводилися урядом Канади роки в невеликому містечку Дофін, де на той час проживало чоловік. Результатом став так званий – гарантований річний дохід для кожної сім’ї Дофіна, а також ряду жителів сільських громад по всій провінції Вініпег.
Однак в середині експерименту в країні змінилася правляча партія і припинила фінансування, а дослідникам було запропоновано архівувати дані для подальшого аналізу. База даних не була створена, і результати МІНКОМ довгий час залишалися не вивченими.
Лише через кілька десятиліть , економіст з Університету Манітоби, зайнялася дослідженням даних.
У Національному архіві Канади вона вивчила – з інформацією про кожну сім’ю, яка отримувала базовий дохід.
Форгет оцифрувала матеріали і зіставила їх з базою даних , яка створювалася приблизно в той же час. Це дозволило їй порівняти здоров’я одержувачів МІНКОМ із здоров’ям людей, які його не отримували.
З’ясувалося, що сім’ї, які отримували МІНКОМ, рідше лягали в лікарню, з ними відбувалося менше нещасних випадків і травм. Форгет виявила, що різко скоротилися й психічні захворювання. Хлопчики частіше закінчували школу з гарними оцінками, а дівчата з меншою ймовірністю народжували до 25 років.
Програма вивела більшість учасників за межі групи бідності. При цьому скорочення зайнятості в Дофіні було незначним. «У групі піддослідних, які працювали повний робочий день і приносили основний дохід в сім’ю, зниження зайнятості практично не виявлено» – зазначила Форгет. «Ніхто не відмовлявся працювати». .
Результати експерименту МІНКОМ тепер служить джерелом натхнення для введення базового доходу в Канаді. Ліберальна партія Джастіна Трюдо серйозно займається цією ідеєю. Є кілька публічних петицій, щоб додати її в програму партії, а парламентський комітет, очолюваний лібералами, рекомендує федеральному уряду вивчити цю ідею.
Якщо проаналізувати всі ці дослідження, то коротко можна зробити наступні висновки.
Отже
- позитивно впливає на рівень здоров’я та освіти (У Зімбабве, наприклад, підтримка населення грошовими переказами протягом одного року підвищила рівень вакцинації серед дітей та покращила показник відвідування школи),
- зменшує рівень депресії та стресу,
- у людей з’являється більша впевненість та відчуття фінансової безпеки,
- відбувається зростання підприємництва (наприклад, у Намібійському експерименті підприємництво зросло на . В експерименті Індії в селах, де проходив експеримент, підприємництво виросло втричі, ніж в контрольних селах).
- зростає частка домогосподарств, яка отримала право власності на житло (експеримент у Індіані продемонстрував, що за три роки цей показник зріс ).
Цікаво, що всі ці експерименти . Бо всі аналізовані практики або не фіксували зменшення кількості працевлаштованих, або рівень зайнятості протягом дії експерименту скорочувався, але несуттєво.
До того ж у Фінляндії, наприклад, один аспект цілком пропускається – те, що . Ніде в доповіді не йдеться про слово “волонтерство” або “неоплачувана робота”. А серед учасників проекту волонтерство збільшилося на , а витрати на догляд за іншими людьми – на .
Однак в 2019 році британський аналітичний центр New Economics Foundation (NEF) опублікував звіт, проаналізувавши 16 проектів базового доходу та прийшов до неприємного виводу:
NEF проаналізував тестові проекти як в країнах третього світу (Індія, Кенія), так і в розвинених (Канада, США). Незважаючи на деякі позитивні результати, на кшталт поліпшення стану здоров’я і життя, жоден з проектів не показав, як подібна програма допоможе цілій нації в довгостроковій перспективі.
Автори звіту вважають, що кошти, необхідні для підтримки базового доходу, можна витрачати набагато ефективніше на реформування систем соціального захисту і для поліпшення суспільних послуг. Адже, за підрахунками, .
Від Швейцарії до Нідерландів, від Кенії до Силіконової долини суміш невпевненості і цікавості викликає інтерес до базового доходу, але його домінуюча ідеологія – і привабливість – утопічна.
Під нею ховається щось більш важливе – розмова про роль доходу і зайнятості в суспільстві майбутнього.
На саморозвиток, здоров’я, творчість або ж на гортання Фейсбуку і перемикання каналів телевізора?
Не забувайте підписуватися на нашу групу у Telegram – t.me/TASlife, нашу сторінку в Instagram – www.instagram.com/taslifeofficial/ та на нашу сторінку у Facebook – facebook.com/taslifeofficial