В перший день роботи Всесвітнього економічного форуму в Давосі, який стартував 15 січня, організація Oxfam оприлюднила грунтовний звіт про глобальну зростаючу нерівність.
Головним інсайдом цього звіту, судячи з новинних заголовків, стало припущення, що протягом наступних 10 років у світі може з'явитися перший трильйонер, якщо поточні тенденції до нерівності збережуться. І ім’я цього майбутнього трильйонера - Ілон Маск.
Але це далеко не всі важливі спостереження аналітиків Oxfam, тож ми пропонуємо вам дізнатись найцікавіше з цього звіту.
Спочатку два слова про саму організацію і чому до її думки варто дослухатися.
Oxfam було засновано у британському місті Оксфорд у 1942 році як Оксфордський комітет допомоги голодуючим (англ. Oxford Committee for Famine relief) групою квакерів, громадських активістів та науковців Оксфордського університету.
Сьогодні ж це міжнародне об'єднання із 15 організацій, що працюють у більше ніж 90 країнах по всьому світу. Метою діяльності об'єднання є розв’язання проблем бідності та пов'язаної з нею несправедливістю в усьому світі.
Кінцевою метою усіх проєків цієї організації є надання людям можливості реалізувати свої права та свободи, особисто керувати власним життям, отримувати гідну оплату за виконану працю тощо.
НЕРІВНІСТЬ. Як корпоративна влада розділяє наш світ та як суспільство має цьому протидіяти?
З початку цього десятиліття багатство п'яти найбагатших мільярдерів світу зросло понад удвічі, тоді як 60% людства стало біднішим.
Економісти й соціологи роками б'ють на сполох щодо зростання й посилення цієї нерівності. І на старті 2024 року ми стикаємося з реальною небезпекою перетворення цих надзвичайних крайнощів на нову норму.
Лише за три роки ми стали свідками глобальної пандемії, війни, кризи вартості життя й кліматичного колапсу. Кожна з криз лише збільшувала прірву - не стільки між багатими і бідними, скільки між жменькою олігархів і величезною рештою населення.
Нерівність у цифрах:
- Щоб вичерпати своє сукупне багатство, кожному з п'яти найбагатших людей світу треба було б витрачати по мільйону доларів США щодня протягом 476 років.
- Сім з десяти найбільших корпорацій світу мають мільярдера на посаді генерального директора або мільярдера як основного акціонера.
- Чоловіки володіють статками на 105 трильйонів доларів більшими, ніж жінки - ця різниця в багатстві перевищує вчетверо розмір економіки США.
- 1% найбагатших людей володіє 43% всіх глобальних фінансових активів.
- Лише 0,4% із понад 1600 світових великих і впливових компаній публічно заявляють про готовність платити своїм працівникам гідну заробітну плату.
- Працівниці в сфері охорони здоров'я та соціального захисту знадобилося б 1200 років, щоб заробити стільки ж грошей, скільки генеральний директор однієї з 100 найбільших компаній у списку Fortune 100 заробляє в середньому за рік.
Рай для обраних, пекло - для решти.
Для переважної більшості світу початок цього десятиліття став справжнім випробуванням. На момент написання цих рядків 4,8 мільярда людей живуть бідніше, ніж у 2019 році.
А тим часом триває драматичне зростання екстремального багатства, яке спостерігається з 2020 року.
Мільярдери тепер на 3,3 трильйони доларів США (або ж на 34%), багатші, ніж на початку цього десятиліття кризи, при цьому їхнє багатство зростає втричі швидше за рівень інфляції.
Це багатство концентрується в країнах Північної півкулі. При тому, що в цих країнах проживає лише 21% людства, саме на них припадає 69% приватного багатства та 74% світового багатства мільярдерів.
Іншими великими переможцями в цей період кризи стали глобальні корпорації.
Для величезних корпорацій, як і для надбагатих осіб, останні два десятиліття були надзвичайно прибутковими, а останні кілька років – ще кращими: найбільші компанії зазнали 89-відсоткового зростання прибутку в 2021 та 2022 роках.
Нові дані свідчать про те, що 2023 рік поб'є всі рекорди як найприбутковіший. 82% цих прибутків йдуть на користь акціонерів, які переважно є одними з найбагатших людей у кожному суспільстві.
Зв'язок між екстремальним багатством та корпоративною владою.
Ми живемо в епоху безмежної влади монополій, де корпорації контролюють ринки, диктують правила гри та набивають кишені, не боячись втратити клієнтів. Це не абстрактне явище, його вплив відчутний повсюдно: на наші зарплати, на їжу, яку ми можемо собі дозволити, на ліки, яких потребуємо. І це далеко не випадковість - таку владу монополіям щедро делегували наші уряди.
Чотири шляхи, якими корпоративна влада розпалює вогонь нерівності.
Зростаюча монополізація тільки підсилила корпоративну владу, головна мета якої - це збільшення доходів акціонерів. Ось чотири способи, якими корпорації досягають своєї мети:
1. Нагороджуючи багатих, а не робітників.
Корпорації підштовхують до нерівності, використовуючи свою владу для зниження зарплат та спрямування прибутків в гаманець ультрабагатіїв.
У 2022 році Міжнародна організація праці (МОП) попередила, що історичне падіння реальної заробітної плати може збільшити нерівність та спровокувати соціальні заворушення.
За статистикою 791 мільйон працівників не встигли за інфляцією зі своїми зарплатами та в результаті втратили 1,5 трильйона доларів США за останні два роки, що еквівалентно майже місяцю (25 дням) втраченої заробітної плати для кожного робітника.
На найгірше оплачуваних та найменш безпечних роботах працюють переважно жінки і в 2019 році вони заробляли лише 51 цент на кожен $1 доходу від праці, отриманого чоловіками.
Крім того, корпорації використовували свій вплив для протидії законам, які могли б принести користь працівникам. Наприклад, боролись з підвищенням мінімальної заробітної плати та виступали за реформи, що підривають права працівників, політичними обмеженнями на об'єднання в профспілки і за послаблення обмежень на дитячу працю.
2. Ухиляючись від податків.
Корпорації та їхні багаті власники також сприяють нерівності, ведучи постійну та дуже ефективну війну з оподаткуванням. Ставка податку на прибуток корпорацій у країнах ОЕСР з 1980 року зменшилася більш ніж удвічі.
Агресивне податкове планування, ухиляння від сплати податків через офшори та зловживання пільгами призводять до набагато нижчих, часто близьких до нуля, фактичних ставок податків.
Цей обвал поглиблює нерівність кількома шляхами.
Корпоративні податки переважно лягають на плечі найзаможніших. Отже, стрімке падіння ставок податків на корпорації в останні десятиліття стало по суті додатковим податковим послабленням для багатіїв.
Це також позбавило уряди в усьому світі, особливо в країнах Глобального Півдня, трильйонів доларів США доходів. Ці гроші могли б бути використані для зменшення нерівності та ліквідації бідності. Кожен не сплачений податковий долар - це медсестра, яку ніколи не наймуть, або школа, яку не побудують.
3. Приватизуючи державні послуги.
По всьому світу корпоративна влада невпинно просочується у державний сектор, перетворюючи на товар доступ до таких життєво важливих послуг, як освіта, вода й охорона здоров'я, при цьому часто отримуючи величезні прибутки за рахунок платників податків.
Це може підірвати здатність урядів надавати високоякісні загальнодоступні соціальні послуги, які можуть зменшити нерівність.
Приватизація може посилювати нерівність і в доступі до життєво важливих державних послуг, оскільки вона змушує людей платити за послуги, які раніше були безкоштовними. Це може може призвести до погіршення здоров'я та освіти соціально незахищених верств населення.
4. Сприяючи кліматичному колапсу.
Корпоративна влада є рушійною силою кліматичного колапсу, який, у свою чергу, спричиняє великі страждання та посилює нерівність, у тому числі за расовою, класовою та гендерною ознакою.
Мільярдери, які володіють компаніями, що викидають парникові гази, отримують прибуток від змін клімату. Вони також лобіюють уряди, щоб ті не вживали заходів щодо зміни клімату, і переслідують активістів, які виступають за її вирішення.
Провідні світові економісти пропонують глобальну ідею для скорочення цієї нерівності: кожна країна має прагнути до ситуації, коли нерівність зменшиться до точки, де доходи 40% найбіднішого населення приблизно відповідатимуть доходам 10% найбагатшого.
Ось три практичні кроки, як обмежити владу корпорацій.
1. Відродити державу
Сильна і ефективна держава є найкращим захистом від корпоративної влади. Вона забезпечує населення необхідними благами, регулює ринки, виправляє їхні недоліки, а також сама займається бізнесом, який у 2018 році становив 40% загального виробництва світу.
Щоб обмежити корпоративну владу, уряди повинні:
- Гарантувати доступ до якісних державних послуг, таких як освіта, медицина, догляд за людьми та харчова безпека. Це допоможе зменшити нерівність у суспільстві.
- Інвестувати в громадський транспорт, енергетику, житло та інші галузі інфраструктури. Це сприятиме розвитку економіки та створенню нових робочих місць.
- Розглянути можливість створення державних монополій або альтернатив у секторах, де легко утворитись монополії і які є ключовими для боротьби з нерівністю та змінами клімату. Це може стосуватися, наприклад, енергетики, громадського транспорту та ліків.
- Підвищити прозорість, підзвітність та контроль за державними органами. Це допоможе запобігти корупції та зловживанням владою.
2. Регулювати корпорації.
Корпорації мають бути під контролем держави. Для цього уряди повинні:
- Розбити приватні монополії та обмежити корпоративну владу. Це можна зробити за допомогою антимонопольного законодавства.
- Забезпечити права працівників і громад. Корпорації повинні платити гідну зарплату, дотримуватися екологічних норм та не дискримінувати працівників.
- Радикально збільшити податки на корпорації та багатіїв. Це допоможе зменшити нерівність у суспільстві.
3. Переосмислити бізнес
Уряди можуть сприяти розвитку нового покоління компаній, які працюють на благо суспільства. Для цього вони можуть:
- Підтримувати кооперативи робітників та місцевих громад, соціальні підприємства та бізнеси справедливої торгівлі. Ці компанії мають більш етичні цінності, ніж традиційні корпорації.
- Створювати стимули для компаній, які дотримуються екологічних та соціальних норм. Це можна зробити, наприклад, за допомогою податкових пільг.
Ці кроки допоможуть обмежити корпоративну владу та зробити економіку більш справедливою.
Зрештою, мати надію на зміни чи ні – це питання вибору.
Вибору між існуючою моделлю світу, де бізнес та політика служать монополістами та фінансистам - або ж трансформацією публічної влади, яка переналаштує глобальну економіку.
Нам потрібен світ, де регульований і переосмислений бізнес створює цінність для громад та працівників, а також власників і керівників; де інновації та винахідливість не вважаються привілеєм небагатьох, а використовуються для обслуговування інтересів багатьох.
Цей вибір, перш за все, мають зробити уряди – і громадяни в усьому світі мають об'єднатися, щоб виступити за реалізацію цієї реальності.
