Півтора роки тому у світі офіційно почалася пандемія коронавірусної хвороби, викликаної збудником SARS CoV-2.
За цей час людство пережило сильний стрес і страх, локдауни, обмеження, смерть близьких та нові й нові хвилі інфікувань.
Від самого початку епідемії ми з надією читали про досягнення науковців, очікуючи винайдення захисту від нової хвороби, але коли нарешті на світовому ринку почали одна за одною з’являтись вакцини від ковіду, виникли і перші сумніви, переживання та побоювання. Про те, чим відрізняються різні щеплення, як обрати та чи є в цьому взагалі сенс, далі у цій статті.
Багатьом з вас може здаватись, що між різними типами щеплень існує величезна різниця, і дуже важливо не помилитися. Пацієнти часто надають перевагу у своїх роздумах вакцині, яка, на їхній погляд, розроблена більш авторитетним, відомим виробником.
Але чи відповідає це дійсності?
Будь-яке щеплення від ковіду в основі своїй має на меті стимулювати наші власні клітини створити певну кількість антигену (це частинка, за якою імунна система впізнає збудника). Для коронавірусу таким антигеном виступає “шип” на його поверхні, так званий спайк-білок. І вакцина Pfizer, і AstraZeneca будь-якого виробництва несе генетичний код цього білку, який на певний час вбудовується у людську клітину таким собі рецептом з виробництва.
Як наслідок в кров викидаються лише спайк-протеїни; вони не можуть викликати захворювання на ковід, бо це не віруси, але на них реагують клітини імунітету: розпізнають та запускають процес утворення антитіл.
В майбутньому, якщо вже справжній коронавірус потрапить до тіла пацієнта, у нього вже буде в резерві спеціальна, специфічна група винищувачів, заточених саме проти цього збудника.
В чому різниця між вакцинами?
Різницею між препаратом Пфайзера і Модерни від АстраЗенеки є технологія їх виготовлення.
Перші дві компанії створили мРНК вакцини, використовуючи методи, які вже давно випробовувались в науковому середовищі, але не мали достатнього фінансування. З приходом же пандемії уряди різних країн вклали величезні статки на оплату роботи лабораторій, витратних матеріалів, організації та проведення досліджень. Тобто технологія мРНК речовин не абсолютно нова, просто ковід дав додаткову мотивацію для активного розвитку цього напрямку.
Вакцини Pfizer і Moderna містять тендітну молекулу матричної РНК, яка дуже точно кодує утворення білку, але нестійка, саме тому ці препарати треба зберігати при дуже низьких температурах. РНК в цій вакцині знаходиться у ліпідній оболонці, яка дозволяє їй потрапити у клітину.
У той же час щеплення від AstraZeneca (у тому числі з торговою назвою Covishield чи SK-Bio) виготовлена за більш звичною технологією. Вона містить частину ДНК, що кодує той-таки спайк білок, але транспортом для цієї молекули є інактивований аденовірус мавпи. Він є безпечним для людини і не може розмножуватись, але має здатність “відмикати” нашу клітину, щоб ДНК могла потрапити всередину.
Результатом дії усіх описаних щеплень є продукція спайк-протеїнів нашими ж клітинами та утворення антитіл.
То як же обрати вакцину від ковіду?
Насправді немає суттєвої різниці.
Є щеплення, що більшу кількість повністю вакцинованих людей захистять від симптоматичного перебігу хвороби, а якісь так подіють на менший відсоток пацієнтів. Але основною функцією будь-якої вакцини є уникнення тяжкого перебігу та смерті. За результатами досліджень щеплення AstraZeneca двома дозами дає 100% гарантію такого захисту. Близькі до цього цифри показує і Пфайзер, Модерна та Джонсон&Джонсон. Усі ці вакцини є безпечними та ефективними, і проблема поки що полягає лише в дефіциті, адже потужності виробників не можуть покрити абсолютно всі потреби населення Землі. Втім, з часом ця ситуація очевидно зміниться, з’являться нові препарати та заводи.
А що з тромбозами?
Ці страхи є, мабуть, найпоширенішими серед пацієнтів в Україні. Коли у Європі та США зафіксували кілька випадків тромбозу центральних венозних синусів в період до 2 тижнів після щеплення, кілька країн тимчасово призупинили вакцинальну кампанію. Втім, провівши дослідження вказаних кейсів, ВООЗ постановила, що зв’язок їх з вакцинацією сумнівний, а користь від щеплень однозначно вища за ризики. Але ситуація вивчається далі. Наразі відомо, що тромбоз виникав у 4-5 випадках на 1 мільйон проведених щеплень, і це стосувалось також вакцини Пфайзер; цікаво, що кількість таких патологій після старту масової імунізації знизилась порівняно з тим же періодом в попередні роки. Цей неочікуваний результат взагалі змушує замислитись, а чи є хоч якийсь зв’язок випадків з уколами. У той же час цілком підтвердженою є статистика про 38 тромбозів центральних венозних синусів на 1 мільйон захворювань на ковід. Схильність же до тромбоутворення у інфікованих людей виявляється мало не в третині випадків. З цього випливає очевидний висновок, що навіть якщо вакцинація якимось чином рідкісно може викликати тромбоз, то ці ризики значно нижчі за ймовірність таких же ускладнень від ковіду, не кажучи вже про інші його несприятливі ефекти.
Міфи живуть у суспільстві, адже на коронавірус можна захворіти не зі своєї волі, а щеплення людина дозволяє зробити собі сама. Страх власної відповідальності впливає на рішення, однак варто не забувати про раціональний підхід і у разі сумнівів просто порівнювати цифри. Дякувати вченим, зараз у нас є інформації більше, ніж за всю історію до того.
