Чилі вражає уяву неймовірними контрастами природи та фантастичними пейзажами, таємничими слідами інопланетян в пустелі Наска і кам'яними ідолами на острові Пасхи, а ще - однією з найбільш радикальних систем пенсійного страхування .... Але давайте про все по порядку!
Ця тихоокеанська країна у вигляді вузької смуги гір простяглася від екватора до самої Антарктиди уздовж західного узбережжя Південно-Американського континенту.
Чилі часто називають "Швейцарією Латинської Америки", адже серед своїх сусідів по регіону це дійсно найстабільніша і найбільш розвинена країна.
Рівень злочинності в Чилі - найнижчий в Латинській Америці. Зіткнутися з шахрайством або дрібним злодійством ще можна в столиці та інших великих містах, а ось в сільських районах обдурити або, тим більше, обікрасти гостя - просто немислимий вчинок.
З країн, що розвиваються, в Чилі найбільші за розміром (до ВВП) пенсійні фонди і відносно високі показники рівня розвитку колективних інвестицій, страхових компаній, фондового ринку і банків. Наявність в Чилі системи внутрішніх заощаджень багато в чому обумовлено ефективністю виконавчої влади та сприятливим бізнес-кліматом в цій країні.
В 2017 році чистий дохід в секторі страхування склав 21,9 млн. песо (близько 845 млн. дол. США). Це майже на 6 мільйонів песо більше, ніж минулого року.
Основний прибуток страхової галузі - страхування життя, в якому беруть участь 36 гравців.
Найбільшим з них є Consorcio Seguros de Vida - компанія зі страхування життя, що входить до складу фінансової групи Consorcio. Минулого року ця компанія заробила 5,26 млн. песо, та значно випередила гравця №2 - місцевий філіал американської MetLife з його 2.39 млн. песо.
Але давайте краще поговоримо про те, чому Чилі входить в п'ятірку країн з найкращою пенсійною системою поряд з Нідерландами, Австралією, Сінгапуром і Швецією і при тому ця система вважається найбільш радикальною?
Для цього нам потрібно перенестися у відносно недавнє минуле, а саме - в 80-ті роки минулого століття.
Саме у 1980-х роках світовій економіці стало зрозуміло, що солідарна система не справляється з проблемами, що виникають: демографічні зміни (збільшення кількості пенсіонерів), підвищення стандартів життя, збільшення споживання - все це приводило до збільшення державних витрат, яке, в свою чергу, вело до збільшення податкового навантаження. По суті, уряди багатьох країн стояли перед вибором між фінансовою і соціальною кризою.
Рішення проблеми народилося в місці досить несподіваному - в далеко не найрозвиненішій південноамериканській країні - в Чилі, якою на той момент правила військова хунта.
До пенсійної реформи в Чилі використовували змішану систему пенсійного забезпечення: якщо коротко, держава платила мінімальну пенсію, до якої додавалися «галузеві» накопичувальні пенсії. Ефективність системи сильно знижували погане управління, бюрократія (соціальне забезпечення регулювали 5000 законів) і корупція (наприклад, основні кошти пенсійного фонду часто використовувалися для кредитування ризикових підприємств). Крім того, загальне збільшення державних витрат поставило фінанси Чилі перед майже неминучим крахом. З огляду на те, що соцзабезпечення до кінця 1970-х з'їдало майже половину бюджету (в порівнянні з 20% в 1973-му) - реформа напрошувалася сама собою.
Аугусто Піночет (на той момент президент і диктатор Чилі, що прийшов до влади в результаті державного перевороту в 1973 році) дав наказ - і група економістів з Чикаго під номінальним керівництвом міністра праці Хосе Піньери розробила ту саму славнозвісну пенсійну реформу.
Реформа проходила в два етапи.
Перший етап (1979 рік): всі пенсії були проіндексовані і зведені до єдиного знаменника; потім були змінені правила виходу на пенсію - мінімальний пенсійний вік скасовувався, а замість цього право на пенсію отримували в залежності від мінімального трудового стажу.
Другий етап (1980 рік): створення групи приватних пенсійних фондів, об'єднаних в «Administradora de Fondos de Pensiones» (Управління пенсійних фондів) і поступове переведення платників пенсійних внесків до нього. Ця система нагадує звичайне страхування. Пенсії виплачуються з накопичувальних внесків, зроблених застрахованою особою протягом певного часу. Розмір одержуваної пенсії розраховується виходячи з накопиченої суми, інвестиційного доходу на неї і середньої тривалості життя.
Накопичувальна система вирішувала безліч проблем: вона знімала фінансове навантаження з бюджету, збільшувала виплати, знижувала внески в пенсійний фонд і дозволяла не думати про старіння населення. Крім того, був ще непомітний, але дуже важливий бонус: чилійський уряд, по суті, отримував у вигляді Управління пенсійних фондів банк, в якому воно могло брати кредити на дуже вигідних умовах.
Були й недоліки. Серйозні.
Приватні інвестиційні фонди схильні до інвестиційних ризиків - і відкладені масою людей «на старість» суми можуть в один момент зникнути в нікуди - разом з акціями чергового «доткому». Цю проблему вирішили завдяки суворим правилам інвестування (які, правда, ледь пройшли на «задовільно» перевірку 2008 роком) і державним страхуванням вкладів. До речі, у 1982 році чилійський уряд після масових банкрутств пенсійних фондів був змушений виплачувати страхові внески - але це виявилося все одно дешевшим, ніж утримання солідарної системи.
Потім - і це стало головною проблемою - була складність переходу від солідарної системи до накопичувальної. Що робити тим, кому до пенсії залишилося три роки? - за цей термін накопичити достатній капітал в пенсійному фонді просто нереально. Що робити тим, хто не має трудового стажу? Звідки їм брати гроші на прожиття? Рішення стало класикою і шедевром.
По-перше, солідарна система продовжувала функціонувати поряд з накопичувальною: перехід від однієї до іншої був справою суто добровільною. А для того щоб цей перехід був привабливим - обов'язкові внески в накопичувальній системі були практично вдвічі нижче, ніж внески в солідарній.
Як результат - тільки за перші 19 місяців реформи 36% зайнятих перейшли на накопичувальну систему.
По-друге, солідарна пенсія в принципі зберігалась. Як невелика, практично мінімально можлива базова пенсія - фінансувалася вона з «солідарних» внесків і податкових надходжень. Якщо ж цієї пенсії не вистачало - в справу повинна була вступати цільова матеріальна допомога по бідності. Ті ж, хто вже отримував «солідарку», продовжували її отримувати в колишньому обсязі. Але з часом їх кількість неминуче повинна була зменшитися - і на совісті держави залишалася тільки рівна для всіх базова пенсія.
Справедливості заради треба зауважити, що співвідношення пенсіонерів до платників пенсійних внесків в Чилі початку 1980-х було 1 до 10, що сильно полегшило перехід від однієї системи до іншої. Також треба зауважити, що пенсійні внески до 1990-х років зрівнялися в обох системах, а потім солідарні пенсії почали фінансуватися з податків, а обов'язковий внесок в приватні фонди знову знизився і наразі становить близько 10%. Низькі зарплати звільнені від внесків. Армія і поліція отримують особливі пенсії з державної скарбниці. Самозайняті і підприємці примусових внесків не платять - тільки добровільні.
Зараз середня пенсія в Чилі становить близько 250 доларів США, а учасник пенсійної системи може самостійно регулювати розмір свого внеску. Чоловіки можуть вийти на пенсію у віці 65 років, жінки - 60 років. Однак громадянин може вийти на пенсію і достроково, якщо було сформовано достатньо накопичень.
Держава ж гарантує мінімальну пенсію всім тим, хто інвестував кошти протягом 20 років, але не зумів накопичити достатню суму.
Роботодавець внесків не сплачує і бере участь в пенсійній системі тільки збором страхових внесків. Таким чином, у роботодавця не виникають додаткові витрати по заробітній платі за рахунок пенсійного забезпечення.
Збереження коштів населення забезпечується справді драконівськими законами. Компанії, які керують недержавними пенсійними фондами, несуть повну відповідальність за результати своєї діяльності. Більш того, повна відповідальність лежить і на їх засновниках і топ-менеджерах, включаючи навіть сімейне майно. Що стосується пропажі пенсійних накопичень, віддавати доведеться і правнукам тих, хто провинилися. Як показує досвід Південної Америки, тільки такі методи можуть зупинити корупцію, хоча й то - не завжди...
У країні є два основних типи отримання пенсій: програмований вихід на пенсію (виплати здійснюються за схемою, яка заздалегідь обмовляється із застрахованою особою) і довічна рента (страхова компанія виплачує допомогу до кінця життя застрахованої особи).
Окрім пенсії, ця схема також передбачає страхування життя і страхування на випадок непрацездатності.
З моменту впровадження пенсійної реформи в 80-х роках прибутковість недержавних фондів перевищує середньорічний рівень інфляції. Такі фонди акумулюють кошти на 25 мільярдів доларів, що становить чверть ВВП Чилі. При цьому кожен громадянин може отримувати пенсію в розмірі 80% від своєї зарплати.
Можна сказати, що глибинна ідея і секрет успіху чилійської пенсійної реформи полягає в тому, щоб дати чилійському працівникові відчуття, що гроші, які він відкладав, є його власним капіталом.
За словами чилійського економіста Ернана Бучі, який допомагав Піньєру готувати нове законодавство щодо соціального захисту, а також займався впровадженням реформ в сфері охорони здоров'я, «соціальні програми повинні включати в себе стимули на індивідуальному рівні, які будуть поступово виховувати почуття власної відповідальності за свою долю. Немає нічого більш жалюгідного, ніж соціальні програми, які заохочують соціальний паразитизм».
Підтвердженням неординарності успіху цієї реформи служить імітація подібних реформ по всьому американському континенту і навіть у всьому світі. Болівія, Сальвадор і Мексика до останньої букви скопіювали чилійську схему. Перу і Колумбія створили приватні пенсійні фонди як альтернативу державним. Казахстан, в свою чергу, також пішов за прикладом Чилі. Навіть британські парламентарії заходили на консультації до Піньєра. А іронія полягає в тому, що чилійська реформа була набагато більш радикальним заходом, в порівнянні з будь-якими спробами реформ в Сполучених Штатах, які вважаються центром вільного ринку...
P.S. Не забувайте підписуватися на нашу групу у Telegram - t.me/TASlife, та на нашу сторінку у Facebook - facebook.com/taslifeofficial
