В якій би частині світу ти не жив, майже скрізь мати гроші краще, ніж їх не мати ))
І хоча фінансові правила, про які ми розповідали в попередньому блозі, скрізь працюють однаково, підходи до накопичення, розподілу та використанню грошей відрізняються в різних культурах так само, як культури відрізняються одна від одної.
Пропонуємо здійснити віртуальну кругосвітню подорож та дізнатись, як поводяться з грошима наші сусіди по планеті та які фінансові звички притаманні тій чи іншій культурі.
Гадаємо, і нам є, чому повчитись 😉
Панама
З далекою республікою Панама, що знаходиться в Центральній Америці, нас поєднує “головний біль” наприкінці кожного року, коли на одну грудневу зарплату потрібно накупити подарунків, накрити стіл, гарно вдягнутись та відсвяткувати… і якось ще дотягти до наступної зарплати.
Однак кмітливі панамці вже давно готуються до новорічних та різдвяних свят заздалегідь, щомісяця роблячи спеціальні внески у caja de ahorros – такий собі хатній ощадний банк – і, коли настає час витрачатись на подарунки та ялинку, роблять це саме з цих накопичень, не обтяжуючи поточний бюджет.
Німеччина
Ми, українці, часто пишаємось, що можемо розрахуватись карткою навіть купуючи квіти у бабці в переході. Однак німці явно не розділять з нами цього захоплення бесконтактними платежами, оскільки вони обожнюють готівку.
За статистикою, біля 80% всіх своїх щоденних покупок німці сплачують саме “кешем”, уникаючи користування як кредитними картками, так і кредитними грошима.
Вони стверджують, що це допомагає їм краще візуалізувати та контролювати, скільки грошей витрачається – і це, дійсно, вагома перевага готівки над оплатою за допомогою картки.
Пакістан
Одним з п’яти стовпів ісламської віри в Пакистані є zakat (вимовляється “закят”) – обов’язкова для кожного дорослого громадянина пожертва у розмірі щонайменше 2,5% від суми доходу на рахунок благодійних організацій чи тих, хто потребує допомоги.
Вважається, що практика закят навчає самодисципліни і звільняє від одержимості накопиченням матеріальних благ.
Кенія
В бідних країнах отримати позику для інвестування в бізнес майже неможливо, тому громади почали формувати власні системи кредитування.
У Кенії це призвело до поширення ініціативи harambee (харамбі), що з суахілі перекладається як “разом” або “всі за одного”.
Члени громади об’єднують свої гроші та використовують їх для спільного важливого проекту – наприклад, для встановлення колодязя з питною водою тощо.
США
В Сполучених Штатах Америки більше, ніж будь-де, розповсюджена практика “allowance” – щотижневих кишенькових грошей для дітей. Часто, але не обов’язково, ці кошти прив’язані до виконання певної хатньої роботи. Для маленьких американців це стає першим знайомством із світом фінансів.
І хоча різні батьки використовують різні підходи, практика кишенькових грошей допомагає привчити дітей до думки, що потрібно наполегливо працювати і заощаджувати свої заробітки, щоб потім отримати те, чого бажаєш.
Індія
Що нас поєднує з індійцями, так це любов до пишних весіль – із тамадою, слонами і танцями.
Коли індійській батько нареченої розуміє, що весілля вже на носі, а грошей на нього нема, він влаштовує вечерю kuri kalyanam (курі кальянам – з тамільської “велике весілля”).
На цю вечерю запрошуються друзі та родичі, кожен з яких має принести з собою грошенят в подарунок на майбутнє святкування. Усі подаровані суми ретельно записуються – і не просто так. Адже, коли хазяїн вечері в майбутньому відвідає курі кальянам в когось із своїх гостей, він має принести з собою суму грошей не меншу – а бажано вдвічі більшу – ніж отримав від цього гостя.
Греція
Фінансова традиція у греків теж пов’язана із весіллям і має гарну назву “харісма”, однак вона відбувається безпосередньо під час святкування і має на меті зібрати стартовий капітал для новоспеченої родини.
Гості прикріплюють стрічки із купюр на одяг наречених, після чого ті мають станцювати спеціальний “танець грошей”. Ну а вже після, наодинці, познімати ці стрічки з себе і ретельно все перерахувати 😉
Ямайка
Щось схоже на кенійське харамбі практикують і в багатьох країнах Карибського басейну, включаючи Ямайку, та навіть в їхніх емігрантських спільнотах в США та Канаді.
Збір грошей по-ямайські називається сусу і є різновидом неформального ощадного клубу між невеликою групою людей.
Кожен член групи робить стандартний внесок у загальний фонд один раз на тиждень чи місяць. Потім, через певний проміжок часу, усі внески виплачуються одному члену групи. Одержувачі змінюються по черзі, а їхній порядок визначається шляхом жеребкування.
Зібрані гроші зазвичай витрачаються на велику покупку, як-от придбання автомобіля чи інвестиції в освіту.
Це дозволяє людям, які не мають доступу до офіційних фінансових установ, заощаджувати та позичати гроші.
А про які фінансові традиції українців можна було б розповісти іноземцям?
Пишіть ваші варіанти в коментарях 👇😉
за матеріалами статті “8 ways different cultures deal with cash”
