Анастасія Ведишева

7 психологічних ефектів, що керують нашим життям

22.06.2021 275

Нам приємно думати, що всі наші рішення й реакції унікальні та залежать виключно від внутрішньої мотивації і світосприйняття.

На жаль – чи на щастя – це не так 😉

Дуже часто наш мозок працює по одній загальній схемі, а дослідженням цих “схем” вже давно займаються психологи і етологи.

Коли ви знаєте, як саме ваш мозок сприймає навколишній світ і приймає рішення – ви фактично проникаєте за лаштунки роботи мозку, щоб дізнатися точний рецепт успіху.
Нижче вас чекає добірка з семи поширених психологічних ефектів, знання яких допоможе не тільки краще зрозуміти себе самого, але й підібрати потрібний “ключик” до співрозмовника чи клієнта, захиститися від маніпуляції, викликати симпатію в оточуючих і навіть врятувати собі життя…

 

1. Ефект Претфелла

Ви подобаєтесь іншим більше, коли ви не досконалі.

Помилки роблять вас більш людяними і привабливими. А досконалість створює дистанцію і дратівливу ауру непереможності.
Перемагають ті, у кого є недоліки.

Професор, який виступає перед аудиторією і помітно хвилюється, здається слухачам розумнішим та приємнішим за того, хто виступає максимально впевнено.
Соромитися і робити дурниці під час першого знайомства – перевірений, хоча й не очевидний спосіб сподобатися своєму потенційному партнеру.
Не бійтеся розповісти знайомим якусь кумедну історію своєї невдачі – і ви сподобаєтеся їм ще більше.

Цю теорію перевірив психолог Елліот Аронсон. Його піддослідні слухали записи людей, що відповідали на питання вікторини. На деяких записах було чутно, як хтось з учасників випадково перекидав на себе чашку кави. Результати показали, що найбільш привабливими назвали саме тих, хто пролив каву.

 

2. Ефект Пігмаліона

Великі очікування підвищують продуктивність.

Ефект отримав таку назву на честь розповіді Овідія про скульптора Пігмаліона, який так закохався в одну зі своїх статуй, що невдовзі вона ожила.

Перше вивчення ефекту Пігмаліона провів психолог Роберт Розенталь в початковій школі зі школярами першого і другого класу. На початку року всі вони пройшли тест на рівень IQ (коефіціенту інтелекта).
Потім Розенталь показав вчителям список тих, хто показав дуже високі результати. Однак при цьому психолог вибрав прізвища випадково, незалежно від фактичних результатів тесту.
Однак в кінці року, при повторному тестуванні, саме ці школярі зі списку показали помітно кращі результати в порівнянні з однолітками.
Чому?
Додаткові тести показали, що вчителі підсвідомо виділяли цих школярів, давали їм більше шансів, уваги і зворотного зв’язку. Їх очікування для особливої ​​групи були вище, і ці очікування створили нову реальність.

Розенталь так пояснив своє відкриття: Те, що одна людина хоче від іншої – може стати самовтілюваним пророцтвом (чим більше ми віримо, що щось станеться, тим більше говоримо і думаємо про це, тим самим несвідомо допомагаючи цим сценаріям здійснитися).

 

3. Парадокс вибору

Чим більше вибір, тим менша ймовірність, що ми будемо ним задоволені.

Відчуття, знайоме, мубуть, кожній жінці, яка намагається обрати щось цікавеньке в інтернет-магазині одягу.
Купиш що-небудь – а потім починаєш жаліти: можна було пошукати ще та знайти дешевше, або іншу модель/колір/фасон, або через 2 тижні зі знижкою.
Чи ще одна класична історія, коли в ресторані 10 хвилин вивчаєш меню розміром з кулінарну поему, нарешті, робиш замовлення і коли його приносять, розумієш – в тарілці сусіда страва, як і завжди, смачніша…

Це дія «Парадоксу вибору».
Навіть якщо наше остаточне рішення абсолютно вірне – ми можемо залишитися незадоволені, якщо довелось обирати серед дуже великої кількості позицій.

Щоб довести цей парадокс, психологи Марк Леппер і Шина Айенгар провели знаменитий експеримент з варенням.
У магазині для гурманів виставили зразки високоякісного варення.
У першому тесті був вибір з 6 сортів; у другому – з 24 сортів.

Результати показали:
при меншому виборі баночку варення купили 30% людей;
при більшому – тільки 3%.

Парадокс вибору можна пояснити простою логікою:

  • зайві зусилля при важкому виборі знижують задоволення;
  • надлишок альтернатив зменшує цінність покупки;
  • процес вибору стає занадто стомлюючим;
  • плюс тисне вина – а раптом наш рішення виявиться не найкращим?

 

4. Ефект свідка

Чим більше людей бачать, що комусь потрібна допомога – тим нижча ймовірність, що людині допоможуть.

Насправді, ймовірність отримати допомогу знаходиться в зворотній залежності від кількості людей навколо.
Якщо ви потребуєте допомоги – не шукайте її в натовпі.

Ефект свідка було описано в дослідженні соціальних психологів Бібба Латане і Джона Дарлі. Вони спостерігали, як студенти реагують на інсценування побиття однокурсника в сусідній кімнаті.
Коли випробовуваний вважав, що він єдиний свідок – на допомогу кинулися 85%.
Коли поруч знаходився ще один чоловік – допомагати кинулися 65%.
Коли студент знав, що є ще чотири свідки – на допомогу прийшли тільки 31%.

Тож коли вам потрібна допомога – будьте конкретні. Зверніться до конкретної людини – краще на ім’я, щоб уникнути перекладання відповідальності. Попросіть його зробити щось одне (наприклад, викликати швидку). Потім, якщо необхідно, зверніться до наступного – з проханням зробити щось ще.

Це здається нелогічним, адже чим більше людей – тим більше зможуть вам допомогти. Однак все навпаки. Всі будуть стояти, дивитись і чекати, що хтось інший візьме відповідальність на себе.

 

5. Ефект прожектора

Ваші помилки не так помітні, як ви думаєте.

Відчуття, що на нас весь час дивляться – всього лише гра уяви. Параноя і невпевненість в собі, які ми відчуваємо кожен раз, коли помилилися – насправді не відображає реальність.
Якщо вірити «ефекту прожектора», люди помічають наші промахи набагато рідше, ніж ми думаємо.

Для перевірки цього феномену команда психологів з Корнуеллу просила групу піддослідних студентів цілий день носити в університеті футболку з кумедним написом, а потім оцінити, скільки людей – на їх думку – звернули на цей напис увагу. Потім опитали й решту присутніх в університеті.
Виявилось, що кумедні футболки помітило вдвічі менше оточуючих, ніж вважали піддослідні.

 

6. Ефект “нульового ризику”

Уявіть, що у вас є вибір: зменшити невеликий ризик до повного нуля або значно зменшити великий ризик.
Наприклад, звести до повного нуля авіакатастрофи або різко знизити число автомобільних аварій. Що б ви вибрали?

Виходячи з даних статистики, правильніше було б вибрати другий варіант: рівень смертності від авіакатастроф набагато нижче, ніж рівень смертності від автомобільних аварій – тож в підсумку такий вибір врятує набагато більше людських життів.
І все ж таки дослідження показують, що більшість людей вибирають перший варіант: нульовий ризик хоч в якійсь сфері виглядає заспокійливо, навіть якщо ваші шанси стати жертвою авіакатастрофи мізерно малі.

 

7. Ефект “відра з крабами”

Люди давно помітили цікаву річ – спійманий краб може вилізти з відра тільки поодинці. Коли ж у відрі знаходяться кілька крабів, вони починають чіплятися один за одного, і в підсумку нікому не вдається вибратися назовні.
Так само відбувається і в суспільстві.

Наприклад, ви повідомили батькам, що почали вчити другу іноземну мову, чи записалися на новий майстер-клас, а вони морщать ніс і радять зайнятися чимось дійсно корисним – наприклад, обзавестися сім’єю.
Або перед вами маячить підвищення на роботі і можливість виїхати за кордон, а кращий друг вмовляє залишитися і переконує, що нічого доброго з цього не вийде, ризик дуже великий, не варто навіть і пробувати.
Або ж ви ділтесь із подругами бажанням записатися у спортзал і чуєте у відповідь: “Да ти й так худа!”, “Ой, я три рази абонемент купувала, так жодного разу і не дійшла – тільки гроші втратила”.

Подібну поведінку називають crab mentality/crab bucket theory – менталітет краба, або ж теорія відра з крабами.
Ця теорія полягає в егоїстичному прагненні людей не дозволити іншому досягти того, що не очікується у них самих чи не вписується в їх картину світу.

Зверніть увагу, що в теорію “відра з крабами” не входить конструктивна критика або корисні поради.
Іншими словами, не всі негативні слова на адресу своїх починань треба сприймати як прояв крабового менталітету – часом негативна зворотний зв’язок корисніше за позитивний.
Теорія крабів описує лише знецінення, неконструктивну критику та невиправданий негатив.

 

Друзі, будемо вдячні за коментарі, якщо інформація в блозі була для вас корисною та цікавою! 😉

За матеріалами статті “6 Powerful Psychological Effects That Explain How Our Brains Tick” та мережі Інтернет

Сподобалась стаття?
Поділись з друзями!

Чи була стаття корисною?

Залиш свій відгук!

Заголовок

5 простих кроків до дорослого життя

Анастасія Ведишева

Анастасія Ведишева

37
Кажуть, коли вперше розумієш, що гіркий шоколад - смачний, оливки - ще смачніші, а сир з пліснявою - то взагалі феєрія, все, шляху назад немає - ти остаточно ст...
2 хв на читання 37
  • #Лайф-хак від ТАС
2 хв на читання
27.07.2021 Читати
Чи є можливість заробити більше 5% річних у доларах?

Ярослав Панченко

Ярослав Панченко

116
У першій частині статті ми розглянули можливості заробітку на заощадженнях у доларах США. Депозит у банку, державні облігації, і нарешті, ТАС-Інвест валютний –...
116
  • #ШколаТАС
26.07.2021 Читати
Як відрізнити меланому від родимки та врятувати життя?

Наталія Стихальська

Наталія Стихальська

223
У різні часи люди по-різному відносилися до родимок. В середньовіччя за «мітку диявола» могли спалити на вогнищі, оголосивши відьмою, а ось, наприклад, при дво...
223
  • #ДокторТАС
  • #ТАС_про_ЗДОРОВ'Я
23.07.2021 Читати
Про аспірин

Іван Дмитрик

Іван Дмитрик

98
Як це часто буває, назва статті майже немає жодного відношення до самого її вмісту. Якось воно так пишеться та й пишеться... Думав спочатку написати про «втори...
98
  • #ТАС_про_ЗДОРОВ'Я
22.07.2021 Читати
Особистий кабінет Клієнта Увійти
Особистий кабінет Консультанта Увійти
TAD: робочий простір Консультанта Увійти