У всіх батьків є свої “фірмові” методи покарання за погану поведінку. Але іноді не спрацьовує жодна з педагогичних схем - від батога до пряника. Дитина не слухається, а то й взагалі закочує істерику.
Та не завжди справа в дитині та її “поганому характері”. Це може означати, що саме батьки роблять щось не так. Розберемо найпоширеніші помилки та спробуємо більше їх не припускатися:
1. Пропонувати “хабарі”
Якщо ви звикли тамувати істерику дитини за допомогою смаколиків, нових іграшок чи інших “хабарів”, ви даєте їй невірний сигнал. З точки зору малюка ви винагороджуєте його погану поведінку, адже після цього він завжди може розраховувати на винагороду - просто за гарну поведінку.
Якщо вашій дитині доводиться чекати в черзі 10-15 хвилин, вона має усвідомити, що за спокійне стояння без ниття вона не отримає цукерку чи піцу, адже це просто прийнятна поведінка, якої мають дотримуватись усі - і це не підлягає обговоренню.
2. Кричати на людях
Уявіть - ви в торговому центрі і дитина починає навмисне виливати свій сік на підлогу. Що ви зробите?
Спочатку, звісно, зауваження, та якщо дитина продовжить бешкетувати, швидше за все, ви нагримаєте на неї привселюдно.
Коли ви кричите на дітей в публічному місці, вони не зосереджуються на тому, що саме ви кажете, натомість вони почувають себе максимально ніяково та принижено, бо усвідомлюють, що купа людей навкруги чує ваші крики.
В публічному місті варто обмежитись зауваженням, а вже потім, коли залишитесь з дитиною вдома наодинці, пояснити, що саме в її діях було неприйнятно та засмутило вас.
3. Не помічати ознак голоду
Ви гарно сидите з друзями, спілкуючись і згадуючи старі добрі часи, та раптом ваш бешкетник насуплюється і починає жбурляти речі зі столу. Ви пропонуєте йому погратись з вашим мобільним (завжди ж спрацьовувало!), але навіть це не допомагає.
Запитайте себе, коли ви востаннє годували дитину?
Істерика може просто означати, що ваша дитина зголодніла.
А відчуття голоду здатне перетворити на монстрів і кращих з нас! ;)
4. Перебільшувати
Дитина взяла одну з ваших улюблених сережок зі столику та, граючись, випадково змила її в туалет, і ось ви так голосно кричите на неї, що дрижать вікна...
Ви б цього не робили, якби знали, що діти не засвоюють настанови, якщо вони лунають у вигляді крику. Вони можуть або просто розридатися у відповідь, або замкнутись у собі.
Більше того, якщо ви часто підвищуєте голос, ви побачите, що дитина з часом почне реагувати так само.
Тому замість крику спробуйте опанувати себе та оберіть адекватне покарання.
5. Зривати на дитині негатив
У вас був важкий день на роботі, а під кінець начальник ще й нагрузив терміновими завданнями. Ви повертаєтесь додому пізно вночі, втомившись від усіх стресів і бачите, що ваша дитина досі не закінчила робити домашнє завдання. Ви створюєте величезний гвалт і не даєте дитині пояснити, що їй потрібна була ваша допомога.
Під час будь-яких виховних розмов намагайтесь залишити осторонь усі зовнішні стреси та подразники. Так, це може бути важко, але спробуйте видохнути та порахувати до десяти, перш ніж реагувати в таких ситуаціях.
6. Не помічати, що дитина копіює вашу поведінку
Більшість із нас хоче, щоб діти гарно поводилися на людях та говорили правильні речі. Бо підсвідомо ми віримо, що їхня поведінка відображає нашу власну особистість та те, наскільки хорошими чи поганими батьками ми є.
Але ж це не так! Дії вашої дитини - це спосіб перевірити, як ще вона може отримати те, що хоче. Коли ви спробуєте розібратися, що ж стоїть за поганою поведінкою, у її витоках ви завжди знайдете якусь потребу.
Не реагуйте надмірно, оскільки це може послабити ваш зв’язок з дитиною.
Зрештою, найважливіша теза, якої слід дотримуватись в кожній родині - ми, як батьки, поважаємо думки та бажання своїх дітей, а натомість розраховуємо на повагу до себе з їх боку.
Від батога до пряника... Яким може бути покарання?
Ні в якому разі не фізичним. Насварити, образити, висміяти - теж не годиться. Фізичне і моральне покарання принизливо і дійсно назавжди залишається в пам'яті людини. І ніякі «мене в дитинстві ременем виховували, і нічого, - виріс людиною» вас не виправдовують.
Вдарити - значить, показати свою слабкість. Значить, дати зрозуміти, що слова мають менше значення в порівнянні з міцним кулаком. Може, саме так у багатьох потім формується горезвісне «хто сильніший, той і правий»?
Напевно, найстрашніше покарання для будь-якої дитини - це неприйняття його батьками. Тому якщо після непристойного проступку малюка ви покажете, що він вас дуже засмутив, що ви можете розчаруватися в ньому - це матиме свою дію.
З дітьми молодшого та середнього шкільного віку слід багато, довго і наполегливо розмовляти, «розжовуючи» те, чому погано обзиватися, заздрити, брати чуже, обманювати. У цьому віці у дітей вимальовуються найголовніші життєві орієнтири. Якщо дитина оступилася, попросіть його кілька разів написати на аркуші паперу: «Я буду чесним, добрим ...»
Як не дивно це звучить, але ця вправа дуже корисна, бо інформація буквально «записується» на підкірку.
Багато батьків карають позбавленням чогось (переглядом мультика, походом в кіно). Це не зовсім вірно. Якщо ви пообіцяли сходити в зоопарк і в результаті не зробили цього - мінус вам. З іншого боку, якщо ви позбавите його зайвої піци - нічого страшного не буде. У маленької людини повинно формуватися розуміння того, що він може втратити щось цінне, зробивши поганий вчинок.
Наслідки безкарності
Багато батьків щиро вважають, що їх-то діти вже точно ні в чому не винні. Можна почути виправдання: «він же маленький», «він не навмисне», «його змусили в цьому брати участь»...
Неправильно вірити в беззастережну невинність своєї дитини завжди і в усьому. Знімати з дочки або сина відповідальність за їх вчинки - значить, виховати в них інфантильність і моральне боягузтво.
Знаходьте в собі сили визнати, що ваша дитина помиляється і здатна завдати біль іншим.
Наостанок підсумуємо уже вищезгадане та сформулюємо
6 простих правил як, все ж таки, виховувати дитину правильно
- Не рубайте з плеча. Розберіться досконально в ситуації. Чи справді ваша дитина винна? І якщо так, якою є її частка провини?
- Не сваріть дітей просто тому, що у вас поганий настрій.
- Не лякайте дітей покаранням, це вже минуле століття. Страх покарання сприяє розвитку хитрості (як зробити так, щоб ніхто не помітив і не вилаяв?).
- Не відходьте від своїх правил. Якщо ви вважаєте якусь поведінку малюка неприйнятною (наприклад, грубити старшим), то сваріть за це завжди. Для формування психіки маленької людини дуже шкідливо, коли за один і той же вчинок його то карають, то ні.
- Перш ніж покарати (поставити в кут, посадити «думати про свою поведінку»), завжди пояснюйте чаду, чому ви змушені це робити. Що саме вам не сподобалося? Що дитина зробила не так? Чому це погано? І як треба було б вчинити?
- Запам'ятайте, слово - найкраща зброя, що у вас є. Будьте терплячі в процесі виховання, а головне - любіть дитину з усіма його помилками і промахами!
Бережіть себе та піклуйтесь про найрідніших!
за матеріалами статті “Worst Discipline Mistakes Most Parents Make!”
P.S. Не забувайте підписуватися на нашу групу у Telegram - t.me/TASlife, та на нашу сторінку у Facebook - facebook.com/taslifeofficial
