Можете підрахувати - скільки разів за останню годину ви заглядали у свій смартфон? А як щодо останніх 10 хвилин? Якщо ви схожі на більшість людства, відповідь буде - приблизно кілька разів.
Мобільні телефони настільки вплелись у щоденне життя, що прибульці з Марса, спостерігаючи за нами, могли б зробити висновок, що ці девайси є важливою частиною нашого тіла...
Немає сумніву, що це явище широко поширене.
У недавньому дослідженні журналу Psychology Today 94% учасників повідомили, що відчувають занепокоєння, коли не мають при собі телефону, 80% ревнували, коли хтось інший брав їхній телефон, а 70% навіть зізналися, що впадали у депресію, паніку та безпорадність, якщо телефон був загублений чи вкрадений.
В іншому дослідженні навіть стверджувалось, що половина респондентів швидше погодиться на зламану кістку, ніж на зламаний телефон.
Зараз ця статистика може не здатися вам такою вже шокуючою (ну, за винятком останньої...), але присягаємось - ще років шість тому ви б реагували зовсім по іншому.
Інакше кажучи: всього за 6 років один технічний пристрій перейшов від звичного девайсу до об'єкта, заради якого люди готові відмовитись від їжі, сну та сексу - про це свідчить опитування USA Today.
Як ми дійшли до такого життя?
Спойлер: відповідь потрібно шукати в психології та еволюції.
Крок за кроком
Звісно, таке неочікуване збільшення популярності смартфонів не сталося за одну ніч. Це відбувалось поступово, починаючи з крихітної молекули в нашому мозку під назвою дофамін.
Ось, як це було: коли ви придбали свій перший смартфон, ви, ймовірно, зробили певні дії, завдяки яким ви відчули себе добре. Наприклад: знайшли в соцмережах друга дитинства, прочитали приємні слова від коханої людини чи отримали довгоочікуване повідомлення. Всі ці дії спричинили вивільнення дофаміну.
Що таке дофамін? Це нейромедіатор, що дарує нам відчуття радості. Наш мозок працює таким чином, що, коли ми робимо дії, важливі для виживання (наприклад такі, як їжа чи секс) він вивільняє дофамін. Незліченні дослідження показали, що активне використання телефону викликає вивільнення дофаміну в нашому мозку, змушуючи відчувати себе збудженими, мотивованими та щасливими.
Тож щоразу, коли ми робили щось, що спонукало до вивільнення дофаміну, наш мозок починав помічати закономірність між смартфоном і задоволенням. І оскільки мозок, природно, бажає отримувати дофамін якомога легше, в нас і з’явилося стійке бажання “покопирсатися в телефоні”.
Ось так і сформувалася звичка
Але є один нюанс в цьому “щасливому” дофаміні: він швидко метаболізується у мозку, змушуючи нас хотіти добавки ще й одразу.
А як простіше за все цю добавку отримати? Взяти до рук телефон та подивитись щось цікавеньке! А якщо нічого цікавенького знайти не вдається, ми власноруч робимо щось, щоб запустить цей дофаміновий механізм.
Ви коли-небудь постили щось, щоб просто відчути себе добре? Або надсилали купу повідомлень друзям, коли відчували самотність? Не хвилюйтеся - ви такі не одні. Це відбувається з найкращими з нас, бо так працює наша нервова система.
Що особливого у смартфонах?
Чому це відбувається саме з телефонами, а не іншими девайсами?
Візьміть, наприклад, планшети. Вони так само гладкі, цифрові та здебільшого портативні, як і телефони. Але різниця між телефоном і планшетом полягає в тому, що ми, як правило, використовуємо планшети для більш особистої, пасивної діяльності - наприклад, для перегляду відео та читання книг. Це зовсім по-різному впливає на нашу нервову системи, стверджує Psychology Today.
Зазвичай ми використовуємо телефони для інших цілей. Вони служать порталом для підключення до нашого соціального світу. Ми проводимо більшу частину свого часу за текстовими повідомленнями на мобільних телефонах, прокручуючи соцмережі та спілкуючись з друзями.
До чого тут дофамін? Виявляється, усі сповіщення, які ми отримуємо на телефон - від соцмедіа, додатків для обміну повідомленнями та інших - активують дофамін у нашому мозку. Насправді, найбільш привабливі функції смартфонів мають спільну мету: вони користуються бажанням людини з'єднатися з іншими людьми.
Саме про це йдеться в новому документі, опублікованому доктором Вейсьєром та професором Стенделем у журналі Frontiers in Psychology.
Людина - це соціальна тварина
Так само, як і потреба у дофаміні, бажання бути соціальними є провідним в нашому мозку. Так, більшість з нас природно намагається шукати і підтримувати міцні стосунки.
Це так само важливо для нашої психіки, як втамування голоду і спраги - для нашого тіла.
Чому так? Відповідь коріниться в еволюції, протягом якої люди залежали один від одного, щоб вижити в умовах суворого клімату. Ті, хто мав міцніші зв’язки з іншими, мали більший шанс прожити довше.
До речі, бажання стежити за іншими людьми також заглиблюється в наше еволюційне минуле. По мірі того, як люди еволюціонували, вони потребували постійного схвлення з боку інших власної поведінки. Це був їх спосіб досягти осмисленості, довгострокових цілей та почуття ідентичності. Не дивно, що соцмедіа - і особливо публікації фотографій - стали такими популярними.
Зважаючи на все, схоже, смартфони забезпечують нам платформу для здійснення нашої вродженої потреби в людських зв’язках, а це є «основоположною ознакою людської еволюції, що передувала смартфонам протягом сотень тисяч років», - стверджує доктор Вейс’єр.
По правді кажучи, технологічні компанії на повну користуються цією нашою потребою. Вони наймають психологів, неврологів та експертів з соціальних наук, які допомагають їм створити продукти, до яких миттєво прив’язуєшся через їх вплив на вивільнення дофаміну. Існує навіть стартап під назвою Dopamine Labs, який використовує нейронауку, щоб допомогти технологічним компаніям зробити свою продукцію ще більш привабливою.
Чи настільки вже шкідливі ці смартфони?
Доктор Кіт Хемптон з Мічиганського державного університету зазначає, що смартфони дозволяють нам залишатися на зв’язку з друзями тоді, коли в “досмартфонну еру” ці зв’язки були б втрачені - наприклад, після закінчення школи чи інституту, або після переїзду до нового міста. Через це у нас з’являється ширша мережа людей, з якими можна спілкуватися або, за потреби, попросити про допомогу.
Але ми не можемо не згадати, що наші телефони не кращим чином впливають на наші стосунки, особливо під час спілкування віч-на-віч.
У 2012 році з’явилося поняття “фаббінгу” - це звичка постійно відволікатися на свій гаджет під час спілкування зі співрозмовником.
Дослідження показали, що тримання телефону на столі чи в руках під час змістовної розмови, заважає нам відчути справжній зв’язок з іншою людиною. Більш того - той, хто заглядав у телефон посеред розмови, виявляв менше співчуття до свого візаві.
У листопаді 2019 року в Туреччині було проведено ще одне цікаве дослідження. В першу вибірку увійшло 576 добровольців від 18 до 76 років, які звикли постійно перевіряти свої гаджети. А в другу - 510 респондентів від 18 до 58 років, вони розповідали про співрозмовників, які іноді ігнорують їх через смартфони.
В ході дослідження було визначено, що звичка постійно перевіряти смартфон створює напруження між співрозмовниками і може вказувати на:
- депресію;
- тривожність;
- низьку самооцінку;
- неприязне ставлення до співрозмовника.
То що, нам капець?
На щастя, ні. Зараз ми покажемо вам промінь світла в цій царині темряви.
Перш за все, заспокоїмо вас тим, що смартфон не викликає такої ж неврологічної реакції, як хронічна залежність. Як правило, з припиненням надмірного використання телефону не виникає жодних симптомів відміни.
Це означає, що ми все ще можемо залишатися на зв’язку з нашими друзями та одночасно підтримувати здорові стосунки з нашими телефонами.
Як? Саме про це піде розмова в другій частині блогу, де ми розкажемо як налагодити більш здорові відносини із нашими смартфонами.
А поки що невеличке домашнє завдання: завантажте додаток, який відстежує використання вашого телефону, наприклад, «Момент» і перевірте, скільки разів на день ви берете телефон до рук.
Попереджаємо: ця цифра може вас здивувати ;)
А якщо ви зможете зменшити її хоча б до 10 або 20 разів на день - ефект може здивувати вас ще більше...
За матеріалами статті “Here’s Why You Can’t Stop Looking at Your Phone”
P.S. Не забувайте підписуватися на нашу групу у Telegram - t.me/TASlife, та на нашу сторінку у Facebook - facebook.com/taslifeofficial