6 травня 1954 року студент-медик з Оксфордського університету Роджер Банністер змінив хід історії і першим у світі пробіг одну милю – 1609 метрів – швидше, ніж за 4 хвилини.
Час 25-річного англійця становив 3 хвилини і 59,4 секунди.
Це стало монументальним проривом не лише в світі спорту, а й в медицині, оскільки кинуло виклик уявленню тогочасної наукової спільноти щодо фізіологічних можливостей людського організму.
Впродовж наступних 70 років до зали слави чотирихвилинного бігу на 1 милю додалися імена понад 1750 спортсменів. А естафету світового рекорду передавали від Банністера ще 18 видатним атлетам - тепер її тримає Хішам Ель Геррудж із Марокко з результатом 3:43,13 хвилини, який він встановив в 1999 році.
Однак досі актуальним залишалось питання - чи не зависоку ціну будуть змушені заплатити ті легкоатлети, що принесли свій організм в жертву заради подібних надлюдських звершень? Чи не відплатить цей організм в подальшому різноманітними хворобами?
Бо ще наші пращури казали "що занадто, то нездраво", а більшість досліджень щодо фізичної активності стверджує, що навіть мінімальні навантаження вже приносять користь.
Дослідження 200 бігунів «Four minutes mile»
Щоб знайти відповідь на це питання, науковці з інститутів Канади і Австралії вирішили дослідити подальше життя перших 200 чоловіків, які подолали милю швидше, ніж за 4 хвилини в проміжку між 1954 та 1974 роками.
Всі вони походили з 28 різних країн Європи (88 учасників), Північної Америки (78 учасників), Австралії та Океанії (22 учасники) та Африки (12 учасників).
За допомогою простого пошуку в Гуглі, науковці відшукали усіх двісті бігунів та встановили їхні дати народження і - якщо чоловік вже пішов з життя - дату смерті.
Далі для кожного бігуна розрахували очікувану тривалість життя на день, коли той подолав милю менше ніж за чотири хвилини. Наприклад, для Роджера Банністера відповідним порівнянням було те, скільки років очікувалося жити 25-річному англійцеві в 1954 році.
Потім вони узагальнили результати, щоб дізнатися, чи мали бігуни більшу тривалість життя, ніж їхні однолітки за віком і статтю (всі учасники дослідження були чоловіками, адже поки що жодна жінка не подолала 1 милю за 4 хвилини).
Роджер Баністер в момент встановлення першого світового рекорду на 1 милю за 4 хвилини
Що показали результати?
В середньому тривалість життя бігунів була на 5 років довшою, ніж передбачала їхня очікувана тривалість життя, враховуючи стать, вік, рік народження, вік досягнення результату та національність.
З 200 бігунів, 60 (тобто третина) вже пішли з життя, а 140 були живі на момент аналізу.
Середній вік смерті тих, кого вже не стало, склав 73 роки, але коливався від 24 до 91 року, тоді як середній вік живих бігунів становив 77 років, коливаючись від 68 до 93 років.
Сам Роджер Банністер пішов з життя у 2018-му, у віці 88 років.
Чому це дослідження таке важливе?
Воно кидає виклик популярній зараз "теорії підкови" про те, що занадто багато спорту, як і відсутність спорту взагалі, може негативно впливати на тривалість життя, і ще раз підтверджує, що фізичні вправи корисні для довголіття, навіть на рівні тренувань професійних спортсменів.
Науковці поки що не знайшли однозначної відповіді, які саме зміни в організмі так впливають на тривалість життя, але припускають, що це може бути пов'язано з позитивним впливом регулярних фізичних навантажень на серцево-судинну, метаболічну або ж імунну системи.
Важливо зазначити, що 140 бігунів не лише отримали "бонусні" 5 років життя, але й, в переважній більшості, досі мають гарне здоров'я.
Звісно, щоб прожити довго і до останніх днів зберігати здоровий дух в здоровому тілі не обов'язково бити рекорди в бігу на 1 милю. Однак, як бачимо, регулярні фізичні вправи та періодичні аеробні навантаження високої інтенсивності можуть творити дива!
