Пандемія, яку ми з вами зараз переживаємо - подія, що змушує мільярди індивідуальних свідомостей думати про одну небезпеку для всіх.
Порівняти цю подію можна, напевно, тільки з Карибською кризою і польотом першої людини в космос.
Та й це некоректне порівняння, адже пандемія - це біологічний гіперстимул.
І зараз ця колективна свідомість працює в режимі реального часу, а інформація поширюється без затримок. Людство переживає панічну атаку і намагається з нею впоратися. Звичайно, з точки зору психології це дуже цікаво. Страшенно цікаво.
Ми ще довго будемо осмислювати наші психологічні реакції в цей період життя і багато з них нас здивують.
Кожна людина при зіткненні з новою хворобою намагається її по-своєму зрозуміти. Чого варто боятися, а де - безпечно. Які симптоми - ознаки хвороби? Що мені з ними робити? Як правильно лікуватися? У чому мені доведеться відмовитися через лікування? Як це позначиться на моєму житті?
Відповіді на ці питання можуть призвести до трьох різних типів поведінки:
- Ігнорування хвороби заради звичного життя;
- Виконання рекомендацій з розумними обмеженнями для відновлення здоров'я;
- Тривожної фіксації на хворобі при збідненості інших сфер життя.
Одне з психологічних досліджень, що проходило навесні 2020 року, виявило цікаві факти впливу ковіду й карантину на поведінку та психологічний стан людей.
- Жінки більше схильні до стресу, відчувають більше тривоги і сприймають пандемію як більш загрозливу. Чоловіки, зазвичай, зберігають спокій та вважають, що ситуація під контролем і що їм все про цю хворобу зрозуміло.
- Молодь гостріше переживає стрес, тривогу і вище оцінює загрозу від пандемії. В той час як літні люди, котрі мають більший ризик протікання хвороби з ускладненнями, напрочуд менш стурбовані через можливість зараження.
- Люди, які вважають, що небезпека коронавіруса перебільшена, більш помірковані і вважають, що вони "все знають про цей ваш коронавірус".
А ті люди, які оцінюють коронавірус як "дуже небезпечний", сприймають його більш загрозливим, менш зрозумілим і вимагають від влади більше дій для його контролю. - Найбільш значущою причиною зміни в сприйнятті пандемії була наявність хворого родича.
Той, хто зіткнувся з хворобою своїх близьких виявляли більше стурбованості, більше розмірковували про пандемію, більш гостро сприймали загрозу від неї, відчували більший страх від невідомості, і робили більше спроб для контролю пандемії COVID-19.
Тобто люди, які ще не зіткнулися з цією хворобою серед своїх близьких, психологічно більш схильні ігнорувати можливі загрози.
Таким чином, відчуття "зрозумілості" коронавірусу може нести вигоду для зниження тривоги і стресу, але, з іншого боку, обернутися меншим дотриманням профілактичних заходів і провокувати більший ризик зараження. Такий ефект "заспокійливої зрозумілості" відрізняється від аналогічних результатів досліджень в Китаї та Італії, де "зрозумілість" призводить до більшого контролю над пандемією. А суперечливість державних заходів стає значущим джерелом стресу для всього населення.
Які питання турбують нас під час пандемії?
Психологи відповіли на найбільш популярні з них:
- Як заспокоїти дітей через тривогу щодо вірусу, а також - як зрозуміти, що вони цілком зрозуміли можливу загрозу і при цьому не нажахати їх надміру?
Спершу запитйте у ваших дітей, що вони знають про COVID-19. Що вони чули від своїх друзів, батьків їхніх друзів, від вчителів, в Інтернеті тощо?
Це допоможе вам добре зрозуміти основу їхніх страхів.
Можливо, вони перелякані, що можуть захворіти і померти, а можливо, перелякані тим, що можуть померти батьки та близькі родичі. Як тільки ви зрозумієте основу їхніх страхів, ви зможете вирішити їхні проблеми.
Пояснять дітям, що хвороба загалом має легкий перебіг, особливо у дітей і що вони та всі інші можуть залишатися в безпеці, миючи руки, вдягаючи маску в натовпі та дотримуючись будь-яких рекомендацій щодо соціального дистанціювання, які існують у вашому оточенні. Можливо, ви також захочете обмежити кількість часу, яке діти проводять, переглядаючи новини про пандемію та щоденну статистику захворілих/померлих.
Також важливо дотримуватися регулярних процедур та ритуалів. Поводьтеся позитивно та природньо наскільки це можливо. На дітей, що залежать від нас, це завжди справляє найбільший заспокійливий ефект. Наприклад, якщо ви перебуваєте в самоізоляції зі своїми дітьми, підтримуйте регулярний час прийому їжі та час сну тощо.
- Чому так багато різних пояснень та версій появи вірусу: від біологічної регуляції, кари Божої, заговору масонів до езотерики та прокляття Грети Тунберг?
Вірус - приголомшливий об'єкт для проектування в нього своїх неусвідомлюваних почуттів і бажань. У людей багато злості і агресії, різних ідей, чому все погано і як треба зробити краще, таких внутрішніх творчих перетворювачів-фашистів.
Пандемія допомагає фантазувати і вільно ділитися своїми ідеями. Також ми боремося з невідомістю за допомогою різних пояснень. Віра в змову - це віра в контроль. Вже краще погані могутні люди, ніж хаос.
До речі, дослідження показали, що люди, які твердо вірять у теорії змови, як правило, мають гіршу здатність критично аналізувати джерело та зміст новин, на що вказує, наприклад, схильність вірити у фейкові новини. Теорії змови можуть також дозволити людям відчути, що вони володіють рідкісною, важливою інформацією, якої не мають інші люди, змушуючи їх почуватись особливими і тим самим підвищуючи їх самооцінку.
- Я вважаю дії влади абсурдними, що робити з безсилим гнівом на них?
Дії влади якраз яскравий приклад колективного свідомого процесу.
Всі країни роблять приблизно одне й теж саме. І доводиться переживати складну реальність, в якій немає Великого Іншого, який все контролює, рятує і все робить правильно.
На рівні психології це схоже на ситуацію, коли діти виявляють, що батьки не знають що робити або роблять щось дивне і непослідовне. Діти або розгублені, або починають метушитися. Часто діти саме в такий момент дорослішають. Ну й звичайно, у когось обов'язково батьки виявляються кращими. :)
Горизонтальні зв'язки - сімейні, особисті, професійні, просто людські зв'язки - ось на що варто спиратися, а держава робить рівно те, на що здатні його конкретні громадяни.
- Я боюся, що помру від короновірусу, або ж це трапиться з моїми близькими. Як мені впоратися з цими думками?
Зараз всі бояться, навіть ті, хто це заперечує.
Захищатися від страху за допомогою заперечення проблеми - це нормально. Але часто визнання страху знімає напругу з психіки.
Краще не ігнорувати страх - уточнювати, чого саме боїшся.
Можна поговорити про це з тими, хто готовий слухати.
Бажано також мати план А і В - що робити при різному развитку ситуації.
Не завантажуйте своєю тривогою та гіперпіклуванням близьких, які не просять про допомогу. Коли хтось про тебе емоційно переживає, це не завжди сприймається як турбота, іноді - як агресія. Якщо ви не можете контролювати своїх близьких - не контролюйте, це вам не під силу і тільки збільшує загальну напругу.
Літнім людям, тим, які оголошені головною мішенню вірусу, найскладніше. Вони справляються по-своєму і мають більш багатий досвід проживання стресових ситуацій, ніж молодь, тож краще залишити їх у спокої і допомагати справами, а не вихованням і турботливою тривогою.
Тестуйте систему охорони здоров'я. Робіть аналізи на вірус, якщо у вас є серйозні симптоми. Відразу стає легше та зрозуміло, що із симптомів психосоматичне, а що ні. Адже дуже багато зараз хворіють і незрозуміло, чим саме. Вірус цей вражає в тому числі психічно, заражає страхом, починає і горло боліти і температура може підвищитися.
Допомагайте медикам як можете. Зрештою, вони - найбільш вразливі і важливі зараз люди. Ми сподіваємось на їх допомогу, а вони всього лише люди в екстремальній ситуації, у яких немає патронів на передовій, а битися треба. Ну і добрі справи заспокоюють і захищають.
- Чому існує такий кардинально різний підхід у сприйнятті ковіду. Від повного заперечення до паніки.
Існує безліч факторів, які впливають на те, чи людина недооцінює чи переоцінює серйозність COVID-19. Сюди входить й довіра до інформації, яку вони отримують від уряду, органів охорони здоров’я та засобів масової інформації. Люди з низьким рівнем довіри можуть відхилити попередження.
Крім того, деякі люди надмірно оптимістично ставляться до свого бачення себе та світу. Вони схильні не помічати будь-які попередження про стан здоров’я, оскільки вважають, що на них це не вплине.
На іншому кінці спектру - люди, які переоцінюють ризик, спричинений COVID-19. Вони, як правило, вже мають проблеми із тривожності, яка починає буйно квітнути під час поточної пандемії.
Наприклад, люди з генералізованим тривожним розладом, як правило, хронічно турбуються про різні речі (наприклад, про свою роботу, здоров’я, фінанси, сім’ю тощо), а тому, ймовірно, надмірно хвилюються під час пандемії COVID-19.
Люди, які високо оцінили певні риси особистості, також, можливо, будуть особливо стурбовані під час пандемії COVID-19. Сюди входять такі риси, як негативна емоційність (тобто давня тенденція легко переживати або засмучуватися щоденними стресами) та нетерпимість до невизначеності (тобто тенденція до занепокоєння, коли стикаєшся з невизначеністю у своєму житті). COVID-19 пов'язаний з різними видами невизначеності, і тому люди, яким важко впоратися з невизначеністю, швидше за все, будуть особливо стурбовані.
- Мене дратують ті, хто зневажає вимоги карантину - збираються великим натовпом під час концертів або не носять маски у транспорті. Чи можу я критикувати їх подумки або робити зауваження, чи кожен сам за себе?
Ну, звичайно, якщо ви сильно страждаєте сидячи вдома, а інші не страждають і не бояться, це дратує. Але, маємо визнати, ніхто не знає, як правильно. До того ж, ми сильні біологічно в тому числі саме різноманітністю своєї поведінки. Ми різні, і небезпека для кожного - різна. Адаптація до нової ситуації теж має варіанти.
Проте злість - це нормально в такій ситуації.
Бій, біжи, замри - ось наш арсенал поводження з небезпекою. Всі завмерти не можуть, убіжати від ковіду реально хіба що у цілодобову самоізоляцію, атакувати вірус поки теж не вдається - тож залишається тільки злитися і нападати на того, хто доступний або ж на себе самого.
Через обмеження свободи теж нормально відчувати злість. Докоряти собі нема за що.
Злість закінчується, це помітно по європейцям, які сидять на карантині довше за нас.
Важливо, що дуже багато людей, навпаки, насолоджуються карантином, особливо ті, хто робив багато зайвих соціальних дій і страждав від передозу соціальних контактів і очікувань. Їм не дуже хочеться спілкуватися, не дуже страшно, а таке уповільнення життя, свого роду аутизация - є хорошою терапією і унікальним життєвим досвідом.
Визнаватися в небажанні спілкуватися важко і навіть соромно, тому що кількість соціальних контактів - критерій успіху. Але зараз ця свобода з'являється у багатьох людей і це добре.
До речі, нагадаємо про сервіс від TAS life та diagnose.me, завдяки якому кожен Клієнт нашої компанії може отримати консультацію від психотерапевта з проблем, пов'язаних із карантином.
Ось пряме посилання на сервіс: taslife.diagnose.me/coronavirus
А тут - детально розповідаємо про усі його можливості: diagnose-me-covid19
Дбайте про своє здоров'я - як фізичне, так і психічне!
Під час написання блогу було використано матеріал зі статті "What are the psychological implications of a pandemic like coronavirus (COVID-19)?"
P.S. Також не забувайте підписуватися на нашу групу у Telegram – t.me/TASlife, на нашу сторінку в Instagram, та на нашу сторінку у Facebook – facebook.com/taslifeofficial
