Сьогодні рідні, друзі, побратими та колеги Романа Бабича вшановуємо сумну дату - рівно рік, як його немає поряд з нами.
Рівно рік, як війна забрала чоловіка у дружини, батька в дітей та сина у батьків.
Рівно рік, як кожен, хто знав Романа, із сумом розуміє, як сильно нам його не вистачає...
Ми згадували про нашого Героя і 20 січня - в День памʼяті захисників Донецького аеропорту, які стримували навалу росіян протягом 242 днів, а за свою дивовижну стійкість та незламність отримали назву "кіборги".
Як військовий медик, Роман чи не щоденно особисто евакуював поранених та загиблих бійців з Донецького аеропорту, Авдіївки, Пісків, Водяного, Опитного, Тоненького, з опорних пунктів шахти Бутівка та РЛС «Зеніт».
Одного разу, під час евакуації поранених з ДАПу через наданий противниками «коридор», йому з побратимами довелось слухати усі перемовини ворожої сторони з приводу розстрілу їхньої машини. Водій «Таблетки» тоді зумів уникнути попадання снарядів «Мухи», чим урятував життя екіпажу.
Після початку повномасштабного вторгнення Роман знову відправився у найгарячіші точки, рятуючи та навчаючи інших. Він ретельно записував кожну історію порятунку (ось тут можна подивитись коротке відео про його записники).
У Романа було три великих блокноти (з тих, що вдалося повернути, можливо, їх було і більше), куди він вносив інформацію про кожного військового, якому надавав допомогу. Як прекрасний організатор та менеджер, він розумів важливість цих даних для відтворення обставин отримання поранення або обставин смерті. В цих записниках більше 1000 записів про поранених.
Навіть у день своєї загибелі, 25 січня, він проводив операцію пораненому бійцю. Роман врятував його, однак себе врятувати не зміг...
Тож сьогодні ми хочемо згадати нашого Героя та помолитися за упокій його душі.
Віримо, що Роман тепер захищає нас згори від усього того зла, що нахлинуло на нашу країну.
20 січня в Боярці, де жив Роман, у храмі Святого Миколая Чудотворця, неподалік від Алеї Героїв, пройшла панахида за упокій його душі. Протоієрей Василь Лило провів службу і біля могили Романа. За цей рік на Алеї Героїв практично не залишилось вільного місця, адже тут оселилися на вічний спокій Герої, які віддали своє життя за нас і за Україну.
Архівний відеосюжет телеканалу Київ про нашого Героя.
Роман був неймовірним, позитивним та любив життя. В наших серцях назавжди збережеться його неймовірна посмішка.
Він постійно поспішав усе встигнути, ніби відчував, що має не дуже багато часу.
Отець Василь у своєму зверненні сказав, що людина запам’ятовується своїми діями. Роман був людиною дії, був готовий звернути гори та досягти поставленої цілі.
Согодні в пам'ять про Рому ми створили монобанку зі збором для його сім`ї - дружини Людмили та двох дітей - сина і доньки.
Запрошуємо кожного вшанувати пам'ять Романа і долучитись до цього збору:
🔗 Посилання на монобанку
https://send.monobank.ua/jar/AAb5QMZFxY
💳 Номер картки банки
5375 4112 1438 5341
Роман завжди завершував розмову словами "Бережіть себе!" Тож ми це говоримо і вам.
Завжди поруч, із болем у серці про втрату нашого Героя Романа, ваша команда TAS Life.
