Психосоматика. Міфи та реальність

TAS life team
TAS life team 06.11.2020

Про те, що “всі хвороби від нервів”, а “всі проблеми – у нас в голові” ми чуємо з дитинства. Та мало хто всерйоз замислювався – чи це дійсно так?
Однак, зв’язок між хворобою тіла та душевним станом людини давно доведено і, знаючи особливості цих взаємозв’язків, можна знайти справжню причину захворювання, а отже – прискорити одужання. Принаймні, так стверджують прихильники науки про вивчення зв’язку психіки і тіла – психосоматики.

 

Що таке психосоматика?

Психосоматика (з грецького psycho – “душа” і soma, somatos – “тіло”) – це напрям на стику медицини і психології, що прижився в медичному середовищі в 50-х роках минулого століття. Він вивчає і пояснює вплив емоційних переживань, стресів і психологічних проблем на фізичний стан.

Психосоматика стверджує, що причина багатьох хвороб – переживання, стрес і моральні травми.
Коли психіка не справляється з проблемами, негатив відкладається в підсвідомості і проявляється у вигляді збоїв організму. Деструктивний процес може запустити будь-яке джерело стресу: сварка в родині, проблеми на роботі, особистісна криза або побутовий конфлікт.

Стрес – це виклик для адаптації людини до змін зовнішнього середовища.
Та все залежить від індивідуальних особливостей, психічної організації і розвитку особистості кожного.
Коли тіло рухоме і здорове, то й психіка динамічна, а якщо людина веде малорухливий спосіб життя, у нього порушений режим сну і відпочинку, стрес та інші чинники будуть впливати на нього негативно. Це може проявлятися у вигляді втоми, депресії і низької стресостійкості. Пригнічений стан потім може перерости в якесь захворювання. Наприклад, проявитись в найбільш слабкому місці організму – “де тонко, там і рветься”…
А якщо ми знаходимося в стані, коли готові реагувати, діяти і спілкуватися, то, навіть стикаючись з проблемами, можемо звернутися за допомогою та розібратися із власними почуттями.

Багато хто може зауважити, що ті ж звірі в дикій природі також знаходяться в постійному стресі, але у них немає подібних проблем зі здоров’ям. Це пов’язано з тим, що, на відміну від тварин, в сучасних умовах людина змушена стримувати негативні емоції, наприклад агресію.
Прискорений режим роботи організму «компенсується» змінами в органах – і в результаті розвиваються або загострюються хвороби. Ступінь впливу стресу і особливості кожної окремої людини, її характер, темперамент – фактори, які також впливають на ризик психосоматичних патологій.

В основі психосоматичних захворювань лежать внутрішні конфлікти, які не завжди легко зрозуміти.
Людина з самого дитинства може бути навчена виправдовувати чужі очікування замість того, щоб досягати власних цілей.

В результаті внутрішня рівновага втрачається – стає складно проявляти себе, накопичуються невиражені емоції, росте внутрішнє напруження. Організму потрібно все більше сил, і навіть незначний стрес може спровокувати, наприклад, порушення гормональних механізмів контролю артеріального тиску. Що й призведе до гіпертонічного кризу.

 

Міфи про психосоматику

Існує маса різних міфів про психосоматичні розлади.
Перш за все, це поширені на просторах інтернету заяви, що певний вид стресу співвідноситься з певним захворюванням: наприклад, що аденоїди у дітей виникають через те, що вони відчувають, що їх не люблять. В обивательському середовищі теж можна зустріти переконання, що у того, хто багато злиться, розвиваються захворювання шлунково-кишкового тракту, а у того, хто багато сумує, – серцево-судинна патологія.
Дані ідеї беруть початок з давніх уявлень про зв’язок характеру людини з чотирма циркулюючими в його організмі рідинами (жовч, кров, слиз, чорна жовч).
Сучасні дослідження, однак, ніяким чином не підтверджують подібну теорію: зв’язок конкретних емоцій і видів стресу з конкретними захворюваннями відсутній.

Таким саме міфом і великим узагальненням є твердження, що «всі хвороби від нервів». Нерідко доводиться чути від обивателів, що людина захворіла на рак від стресу. Це міф: зв’язку між стресом і раком не існує.

За даними ВООЗ, приблизна кількість захворювань психосоматичної природи (від загального числа пацієнтів, що звертаються в стаціонар) – 40-50%.

Також найнепотрібніша порада, яку можна дати людині з психосоматичним розладом, – “Не нервуй!“.
Ми люди, для нас природно відчувати емоції і переживати з приводу проблем. Більш того, порада «не нервувати», навпаки, навіть сприяє розвитку психосоматичного розладу, і ось чому: згідно з однією з психологічних теорій, люди, схильні до психосоматичного реагування, – це люди, схильні придушувати і приховувати свої емоції.
Як приклад можна привести японську культуру, в якій не прийнято яскраво висловлювати свої почуття: згідно з дослідженнями, у японців частіше виникають психосоматичні захворювання, ніж в більш емоційних націй.

 

Які хвороби вважаються психосоматичними?

До психосоматичних хвороб лікарі і психологи відносять три основні групи:

  1. Конверсійні симптоми, в основі яких – невротичний конфлікт.
    Він виникає, коли людина на несвідомому рівні має суперечливі бажання чи потреби і не може зробити вибір. В такому випадку симптоми носять символічний характер і проявляються у вигляді втрати чутливості кінцівок, паралічу, різкого погіршення зору, слуху, нюху, блювоти, больових феноменів.
  2. Функціональні синдроми – проблеми з окремими органами або системами, викликані емоційним напруженням.
    Біль може супроводжуватися занепокоєнням, страхом, депресією, безсонням, втомою. Люди з функціональним синдромом нерідко приходять до лікаря з букетом різноманітних симптомів, які складно пов’язати разом, наприклад, болю в серці, кольки в животі, хвороби нирок і мігрень.
  3. Псіхосоматизми – первинна реакція організму на конфлікти і стрес. На відміну від другої групи такі хвороби супроводжуються негативними змінами та патологіями в органах тіла.
    Якими саме – залежить від схильності і спадковості кожної окремої людини.

Також є так звана «свята сімка» – хвороби з імовірною психосоматичною природою: гіпертонія, виразка 12-палої кишки, бронхіальна астма, нейродерміти, цукровий діабет, ревматоїдний артрит, виразковий коліт. Можливо, цей список в майбутньому поповниться ще міомою матки, гіпертиреоз та ішемічною хворобою серця.

 

Як зароджуються психосоматичні хвороби?

Психосоматична медицина з’явилася завдяки конверсійній концепції Зігмунда Фрейда, де конверсія – це зміщення психічного конфлікту і спроба вирішити його через різні симптоми. Незважаючи на те, що психосоматика затребувана в медицині і представляє науковий інтерес, поки немає єдиної теорії, що називає причини виникнення психосоматичних захворювань.

Так, згідно з однією з теорій, якщо людина зіткнулася зі стресом, тобто не змогла адаптуватися до змін протягом сорока годин – негативна емоція застряє в її тілі. Через сорок годин починається захисна реакція тіла – затиснення зв’язок, м’язів, відчуття важкості. Потім проблема посилюється, і виникає збій, наприклад, в гормональній системі або якийсь інший, в залежності від індивідуальних особливостей.

 

Чи правильно завжди уникати негативних емоцій і конфліктів?

Емоції – це важлива інформація про те, як ми реагуємо на зовнішній світ, тому не можна не звертати на них уваги. Гнів або злість допомагають нам мобілізуватися. Ці емоції створені для того, щоб руйнувати перешкоди. Якщо у нас немає гніву або ми боїмося з ним зустрітися чи гальмуємо його, то врешті станемо пасивними та млявими. І навпаки, люди, які відкрито говорять про свої емоції, зазвичай більш щирі і більш здорові, ніж ті, хто ці емоції стримує.

Що робити людині, яка не хоче захворіти? Займатися спортом, контролювати своє оточення, підтримувати себе.
А якщо постійно жити в страху, організм буде більше схильний до захворювань. Кожен вірус живе в своєму частотному просторі. Чому, наприклад, лікарі, які працюють в епіцентрі епідеміологічної катастрофи, не хворіють? Багато що залежить від психічної установки, важливий настрій.
Хвороба – це відмова від руху вперед, і для когось вона теж стає сенсом життя.

Важливо пам’ятати, що в нашому організмі є всі необхідні ресурси, і ми самі відповідальні за свій психічний стан і своє здоров’я.

 

Як знизити ризик психосоматичних розладів?

Дбайливо ставитися до себе і до свого тіла.

Іноді люди, особливо захоплені чимось, забувають про базові потреби організму, такі як їжа і сон. Деякі з них необачно думають, що з часом тіло адаптується, звикне приймати їжу один раз на день або спати по 5 годин на добу. Це не так. Тривала відсутність їжі, сну і відпочинку має єдиний ефект – руйнівний.

Навчитися виражати емоції, в тому числі негативні.

Проявляти емоції – не означає вихлюпувати їх бездумно. Щоб донести в спілкуванні свої емоції, слід перейти на «Я-повідомлення» – висловлювання, в яких людина описує свої почуття з опорою на власні думки і емоції. Такий вислів завжди починається з займенників першої особи. Наприклад, «Я відчуваю роздратування, коли …» або «Мені неприємно, тому що …».

Приймати чорне і біле.

Повнота життя полягає не тільки в радості і гармонії, але і в переживанні болю і смутку. Відхід від негативних емоцій не проходить безслідно. Непрожиті травми, переживання і образи можуть нагадати про себе через тілесні відчуття.

Розвивати усвідомленість.

Усвідомленість – це навичка самоаналізу, розуміння себе. Чим більше усвідомлена людина, тим легше їй керувати власним тілом і реакціями. Розвивати усвідомленість можна за допомогою дихальних практик, медитації, йоги, аутогенних тренувань, а також за допомогою апаратної методики, яка називається біологічний зворотний зв’язок. Для проведення процедури до людини підключають датчики, які вимірюють частоту серцевих скорочень, дихання, мозкову активність і інші показники життєдіяльності. Людина отримує інформацію про свій стан або через музику в навушниках, або через монітор: коли показники виходять за межі норми, картинка стає нечіткою, а в навушниках чути перешкоди. Завдання людини – повернути свій організм в стан норми.

Оскільки існує чітка фізична причина, пов’язана з психосоматичними розладами, зазвичай застосовуються і фізичні методи лікування. Однак когнітивно-поведінкова терапія, когнітивна терапія на основі усвідомленості (яка ще має назву “майндфулнес”) та інші форми терапії можуть бути рекомендовані з метою подолання психічних факторів захворювання.

Працювати над психологічним станом.

Психологічна робота повинна протікати в двох напрямках: по-перше, це пошук відповіді на питання, чого «домагається» психіка, провокуючи симптоми. Наприклад, організм може сигналізувати про те, що пора відпочити, або реагує болем в животі на майбутню неприємну зустріч. По-друге, необхідно вибудовування нової стратегії, що дозволяють приймати зміни, які відбудуться зі зникненням хвороби.

В основі корекції психосоматичних станів має лежати психоаналіз, і потрібно бути готовим до того, що такі заняття вимагають багато часу.
Але гармонія душі та тіла того варта, чи не так? 😉

 

Під час написання блогу було використано матеріал зі статей
Somatic symptom disorder” by Mayo Clinic
What are psychosomatic disorders?“,
You think I’m mad?‘ – the truth about psychosomatic illness.

 

P.S. Також не забувайте підписуватися на нашу групу у Telegram – t.me/TASlife, на нашу сторінку в Instagram, та на нашу сторінку у Facebook – facebook.com/taslifeofficial

Вхід в кабінет Клієнта

Вхід в кабінет Консультанта

в розробці

Вхід в кабінет