За даними Центрів з контролю і профілактики захворювань (CDC), в США 42,4% дорослих страждають ожирінням.
А за оцінками Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) у всьому світі близько 650 мільйонів дорослих стикається з цією проблемою.
Також ВООЗ пов'язує з поганим харчуванням 75% всіх причин смерті серед населення Землі.
Люди все більше усвідомлюють проблеми зі здоров'ям, що пов'язані із надмірною вагою.
Однак, не дивлячись на кампанії в області суспільної охорони здоров'я - міфів і забобонів на цю тему не стає менше.
Причому, переважна більшість цих міфів стигматизує людей із зайвою вагою та впливає на їх психічне здоров'я і самооцінку, а також спотворює сприйняття повних людей оточуючими.
Тому сьогодні ми спробуємо внести свій посильний внесок у зміну суспільної думки і розглянемо п'ять поширених, однак помилкових тверджень.
1. Краще бути дуже худим, ніж мати зайву вагу
Вцілому, нам правильно говорять, що бути товстим небезпечно для здоров'я.
Але докладні наукові дослідження показали, що не менш небезпечно і бути худим.
Іншими словами дуже товсті і дуже худі люди ризикують не дожити до свого генетично визначеного терміну однаково.
Де ж шукати «золоту середину» довголіття і здоров'я?
Почнемо з повних. В них часто спостерігається задишка, підвищений ризик інфарктів, інсультів, цукрового діабету, гіпертонії, атеросклерозу тощо. Виходить, для того, щоб позбутися усіх цих болячок, потрібно худнути? Так. Зі зменшенням маси тіла багато цих хвороб відступають. Але при схудненні важливо не обзавестися новими недугами.
Як визначити ідеальну вагу?
Більшість дієтологів і ВООЗ орієнтуються в своїй роботі на індекс Кетле.
Розраховується він так: вага людини в кілограмах ділиться на квадрат його зросту в метрах. Так, людина заввишки 170 см і з вагою 65 кг матиме індекс 22,5.
Прийнято вважати, що в нормі індекс Кетле повинен бути від 18,5 до 24,9. Все, що нижче цих показників - небезпечна худоба, а все, що вище - надмірна вага. Якщо індекс вище 30 - мова вже йде про ожиріння.
Однак захоплення схудненням прийняло останнім часом такі масштаби, що вчені вирішили провести дослідження і з'ясувати - а куди веде ця дорога.
Результати здивували самих учених.
Виявилося, що найнижчі показники смертності припадають на значно менший проміжок за індексом Кетле, всього від 23 до 25 одиниць. При переході від помірно повних до товстих (25 і вище) смертність підвищується. Але при русі в меншу сторону (нижче 23) крива рівня смертності злітає вгору мало не вертикально.
Виходить, що майже половина людей, які вважають, що знаходяться в безпечній зоні індексу Кетле (від 18 до 23), насправді ризикують здоров'ям і життям.
Норвезькі вчені, які вперше виявили цю закономірність, дійшли висновку, що в 90% випадків надмірна худоба віднімає 8 років життя, а зайва повнота лише чотири.
Серед людей з хворобливою худобою збільшується смертність не тільки від злоякісних новоутворень, але й від серцево-судинних захворювань, інфарктів і інсультів. Також вони частіше схильні до негативних емоцій та депресії.
Тож тримайтесь золотої середини і живіть довго ;)
2. Щоб схуднути потрібно менше їсти і більше рухатися
У широких колах поширене переконання, що ожиріння - це завжди і виключно наслідок того, що людина витрачає менше калорій, ніж споживає.
Однак, це не завжди так.
На сьогоднішній день у вітчизняній баріатрії та ендокринології застосовується наступна умовна класифікація:
1. Первинне ожиріння (аліментарне, тобто харчове):
Найчастіше, носить етнічний або сімейний характер. Виникає тільки в разі гіподинамії (малорухомого способу життя) і хронічного переїдання. Так само, може бути наслідком психологічних або поведінкових проблем;
2. Вторинне ожиріння (симптоматичне), яке, в свою чергу, поділяють на:
Природжений генетичний дефект;
Ендокринне: захворювання надниркових залоз, гіпотиреоз, гіпо-пітуітарізм, гіпогонадизм, гиперинсулинизм тощо;
Церебральне: коркове, гіпоталамо-гіпофізарне, посттравматичние, постінфекційне, пухлинне або внаслідок підвищеного внутрішньочерепного тиску;
Ятрогенне: негативний побічний ефект від фармакологічного лікування деяких захворювань або ж в результаті лікарської помилки.
Ця класифікація називається «умовною» тому, що різні джерела сильно розходяться в процентному співвідношенні аліментарного і вторинного ожиріння і в причинах ожиріння взагалі. Зокрема вітчизняні джерела вказують на 5% вторинного ожиріння (викликаного хворобами або іншими не природними причинами) і 95% аліментарного.
3. Люди з ожирінням - просто ліниві.
Малорухливий спосіб життя є чинником ожиріння, а більш активний спосіб життя може сприяти зниженню ваги, однак ожиріння - це, як ми вже з'ясували в попередньому пункті, щось більше, ніж бездіяльність.
За оцінками дослідження, проведеного в 2018 році, приблизно 40-50% дорослих в США з надмірною масою тіла та ожирінням стають жертвами забобонів, і близько 20% дорослих відчувають дискримінацію. Особливий тиск відчувають люди з високим ІМТ (індексом маси тіла), які намагаються схуднути і у яких не виходить зробити це раз і назавжди.
Також дані свідчать про те, що ЗМІ сприяють появі забобонів і стереотипів стосовно людей із зайвою вагою за рахунок використання неточного визначення поняття «ожиріння» і некоректних зображень, які створюють у людей думку, що ожиріння - це тільки особиста відповідальність людини. Було показано, що більше 2/3 зображень, які супроводжують повідомлення про ожиріння, містять стигматизацію людей із зайвою вагою.
В одному дослідженні 2011 року використовувалися акселерометри для вимірювання рівня активності 2832 дорослих у віці 20-79 років протягом 4 днів.
Їх кількість кроків зменшувалася по мірі збільшення ваги, але відмінності небули далеко не такими значними, як можна було б припустити, особливо в групах із представницями жіночої статі.
У наведеному нижче списку показана вага жінок і кількість кроків, які вони здійснювали протягом дня під час цього дослідження:
- жінки із «здоровою» вагою: 8 819 кроків
- жінки із надлишковою вагою: 8 506 кроків
- жінки з ожирінням: 7546 кроків
Якщо ж врахувати, що людина з надмірною вагою або ожирінням витрачає більше енергії на кожен крок, різниця між загальними витратами енергії може бути ще більш незначною.
Все це не означає, що фізична активність не важлива для хорошого здоров'я, проте все складніше, ніж прийнято думати.
Ще один фактор, який слід враховувати, полягає в тому, що не всі люди можуть займатися фізичною активністю. Наприклад, через деякі фізичні недоліки пересування може стати важким або неможливим.
Крім того, певні проблеми психічного здоров'я можуть серйозно вплинути на мотивацію - і, схоже, існує зв'язок між депресією і ожирінням, що ще більше погіршує ситуацію.
4. Пропаганда здорового способу життя йде повним людям на користь
Деякі стратегії громадської охорони здоров'я досі передбачають таврування людей з ожирінням, начебто сором повинен змотивувати їх на зміну поведінки і зниження ваги. Однак багато досліджень показують, що ці стратегії можуть привести часом до протилежного результату: люди будуть більше їсти і менше рухатися, що призведе лише до подальшого набору ваги.
Дискримінація на робочому місці - вкрай поширене явище в розвинених країнах. Люди із зайвою вагою повідомляють про більш низьку зарплату і оцінювання їх як менш кваліфікованих фахівців, хоча вони можуть мати більше досвіду, ніж більш стрункі співробітники. Люди з ожирінням з меншою ймовірністю будуть запрошені на співбесіду, або, якщо вони працюють, сприймаються як менш успішні.
У британському дослідженні у 119 669 осіб віком 37-73 років виявлено тісний зв'язок між високим ІМТ і низьким соціально-економічним становищем, особливо серед жінок. Аналогічним чином, дослідження, проведене в США, показало, що жінки з надлишковою вагою частіше працюють на низькооплачуваних роботах і заробляють менше.
Також наявні дані свідчать про те, що лікарі витрачають менше часу на прийоми і надають менше інформації про здоров'я пацієнтам з ожирінням в порівнянні з більш стрункими пацієнтами, а пацієнти, яких утискають через вагу в медичних установах, отримують менш якісне лікування. Стигматизація повних людей також негативно впливає на якість діагностики раку, що може привести до більш пізнього виявлення раку молочної залози, репродуктивної системи та колоректального раку.
У тематичному аналізі 21 дослідження вивчалося сприйняття людей із зайвою вагою лікарями швидкої допомоги. Було відзначено, що багато лікарів ставилися до таких людей з презирством або неповагою, вважали, що їхні проблеми пов'язані із зайвою вагою, надавали не завжди якісні медичні послуги.
5. Сучасний культ стрункого тіла - це виключно турбота про здоров'я
"Гарної людини повинно бути багато."
Принаймні, в минулі століття так вважало багато народів, і батьки намагалися вдосталь годували своїх дочок з самого юного віку, а потім передавали естафету їхнім чоловікам. Для них худоба асоціювалася з хворобами і бідністю, а велика вага - зі здоров'ям і багатством.
Однак останнім часом завдяки глобалізації ці національні стандарти краси почали замінюватися універсальними.
Яскравий тому приклад - Фіджі.
Австралійські психологи спостерігали за школярами на одному з островів республіки починаючи з середини 1990-х років, коли туди нарешті провели телебачення. Місцеві дівчата протягом багатьох поколінь сприймали фразу «ти погладшала» як приємний комплімент.
Однак всього за кілька років, почавши дивитися американські серіали на кшталт «Беверлі-Хіллз 90210» і «Мелроуз-Плейс», стали порівнювати себе з їх героїнями і тепер мріють схуднути, не дивлячись на заперечення батьків, які дотримуються традиційних поглядів на жіночу красу.
Опитування молодих дівчат з островів Фіджі, проведені вченими Гарвардської медичної школи, дозволили прояснити, чому цей вплив виявився настільки сильним. Справа не тільки в тому, що актриси представлені на екрані як зразки краси. Вони, а точніше їх персонажі, досягають успіху в житті, роблять кар'єру і мають безліч благ, недоступних місцевим дівчаткам. Спроби змінити своє тіло - це надія наблизитися до щасливого, успішного життя шляхом копіювання зовнішнього вигляду героїнь серіалів.
Західна модель ідеального жіночого тіла стає популярною і в інших країнах. В Японії 41% школярок молодших класів вважають себе дуже товстими. Що вже говорити про Об'єднані Арабські Емірати, де відсоток дівчаток шкільного віку, які бажають скинути вагу (66%), перевищує навіть показник США (60%).
Підведемо підсумки
Краса і стрункість давно вже стали товаром, причому дорогим, виробництвом якого зайнято безліч індустрій - косметична, хірургічна, фармацевтична.
Показово, що акцент в образі ідеальної жінки робиться ще й на збереженні молодості. Деяке збільшення ваги і втрата юнацької стрункості в зрілому віці подаються не як норма, а як прикра проблема, яку можна вирішити за допомогою спеціальних косметичних засобів, процедур або індивідуально складених дієт і фізичних вправ.
Цей стереотип настільки міцно засів у свідомості людей, що багато з них деяку повноту чи інші відхилення зовнішнього вигляду від прийнятого стандарту вважають неприпустимими, а власників цих недоліків - білими воронами і людьми другого сорту. Таким чином, відчуваючи тиск соціуму, жінки (та й деякі чоловіки теж) йдуть на крайні заходи, намагаючись відповідати суспільним нормам.
Згідно зі статистичними даними Міністерства охорони здоров'я Великобританії, рівень поширення анорексії серед підлітків мало змінився за останнє десятиліття, тоді як число підлітків, які страждають на ожиріння, помітно зросла, і понад чверть з них не усвідомлюють свого стану.
Але головна проблема все ж полягає в тому, щоб навчитися по-новому ставитися до власного тіла і, оцінюючи модні тенденції, які нам нав'язують ззовні, розуміти, що ми можемо в собі змінити, а що від нас не залежить. Природа в цьому відношенні на поступки не йде.
Бережіть себе і любіть своє тіло - адже це єдине місце, де вам доведеться жити ;)
За матеріалами статті "Medical Myths: 5 common myths about obesity" та мережі Інтернет
