В середині січня комісія наукового журналу The Lancet Diabetes & Endocrinology запропонувала новий метод визначення ожиріння, який виходить за межі знайомого нам Індексу маси тіла (ІМТ).
Не секрет, що ІМТ був основою для оцінки ризиків у страхуванні життя по всьому світу - і в нашій компанії також.
Це число, яке обчислюється як вага, поділена на квадрат зросту, може впливати на страхове покриття. Але правда в тому, що ІМТ часто є недосконалим інструментом, коли використовується окремо від решти показників.
Останні рекомендації щодо ожиріння пропонують зміни в клінічній медицині з новими визначеннями та оцінкою надлишкової ваги. Це надає медичним працівникам основу для стратифікації ризику ожиріння з метою покращення здоров'я.
Так, новий підхід, запропонований The Lancet, розрізняє:
Доклінічне ожиріння - надлишок жирової тканини присутній, але ще не має вимірюваного впливу на здоров'я.
Клінічне ожиріння - надлишок жиру впливає на функцію органів, викликає захворювання або ускладнює повсякденне життя.
Комісія рекомендує використовувати інші показники, окрім ІМТ, для кращої оцінки ожиріння. Зокрема, до них можуть входити:
- окружність талії
- співвідношення талії до стегон
- маркери метаболічного здоров'я (напр. рівень холестерину, цукру в крові, артеріальний тиск)
Важливо розуміти, що ІМТ може бути непрямим показником ризику для здоров'я, і що є багато інших факторів, які слід враховувати при оцінці ризику.
Чому ІМТ був стандартом у галузі страхування життя і здоров'я?
Привабливість ІМТ у страхуванні завжди полягала в його простоті.
Він надає швидкий, стандартизований спосіб класифікації Клієнтів за категоріями ризику. Це схоже на визначення індексу маси тіла Всесвітньою організацією охорони здоров'я для класифікації недостатньої ваги, надмірної ваги та ожиріння у дорослих. Загалом, вважається, що чим вищий ІМТ, тим вищий передбачуваний ризик для здоров'я та смертності.
Але простота має свої недоліки.
ІМТ не розрізняє м'язи та жир, не враховує розподіл жиру, метаболічне здоров'я або інші ключові фактори, що впливають на довголіття. Ці додаткові ключові фактори покращують та збалансовують загальну оцінку ризику, дозволяючи враховувати сценарії, де ІМТ є єдиним фактором занепокоєння.
На практиці, коли ІМТ використовується як єдиний показник у страхуванні, він може переоцінювати або недооцінювати ризик, особливо коли для класифікації беруть великі вікові групи.
Деякі провідні страхові компанії (такі, наприклад, як Swiss Re) вже враховують окружність талії та інших маркерів метаболічного здоров'я для оцінки ризиків і формування більш точних пропозицій для своїх Клієнтів, але в загальній картині ця тенденція ще не є значною.
Як це може змінити процес андеррайтингу в страхуванні життя?
Залишається питання: чи потрібно нам йти далі? Чи варто використовувати співвідношення талії до стегон як додатковий показник у розрахунках ризику? Або ж обов'язковими вимогами повинні стати також співвідношення талії до стегон та окружність талії? Це відкриті питання, які потребують подальшого розгляду в контексті змін процесів, балансування операційних витрат, навчання каналів дистрибуції про переваги для споживачів тощо.
На думку фахівців, ІМТ і надалі залишиться частиною процесу андерайтингу, однак чи буде він єдиним показником ризику ожиріння - це вже питання для обговорення. І то скоріше питання часу, ніж доцільності.
Страховикам доведеться багато чого враховувати в майбутньому, особливо з появою нових носимих пристроїв або мобільних технологій для оцінки таких показників здоров'я, як вага. Все це допоможе зменшити розрив між реальними медичними показниками та вагою, яку Клієнт декларує самостійно під час укладання договору.
Важливо, щоб при врахуванні нових змін, андеррайтери та команди з розробки продуктів продовжувати відстоювати інтереси кінцевого споживача.
Наприклад, можна розробити страхові продукти, в яких буде зроблено акцент на покращення інсулінорезистентності страхувальників, а разом з цим і ваги та ІМТ. Як варіант - компанії можуть запропонувати більш доступне страхове покриття для тих Клієнтів, хто має надмірний ІМТ або погане метаболічне здоров'я за умови, що вони будуть дотримуватися певної програми та зможуть надати докази стійкого покращення здоров'я.
