«Ні» - одне з найкоротших слів в будь-якій мові, але саме його найчастіше дуже складно вимовляти.
Страх зруйнувати відносини, образити людину чи отримати ярлик "егоїст" підштовхує погоджуватися на будь-які пропозиції. Навіть маючи власні справи або бажання, ми приділяємо час чужим прохання, неочікуваним запрошеннями або безглуздим завданням.
На ділі начальству ніколи помітити ваші труди, особливо якщо ви без зайвих слів підхоплюєте все, що на вас валиться, - робота виконується, і добре.
Колеги зазвичай скептично налаштовані до чужого трудоголізму або ж з радістю розвантажують себе, передаючи частину завдань вам.
Говорячи про життя поза офісом, допомога друзям і родичам - справа свята, але вони можуть банально не представляти вашої завантаженності і з кожним разом вимагати все більше, вважаючи, що вам це і справді не складе труднощів. Саме так ви їм відповідаєте, додавши звичне: «Так, звичайно!».
Можливо, ви зараз думаєте "Хіба погано бути тією людиною, яка завжди готова прийти на допомогу друзям і близьким і на яку можна покластися?"
Мати "під боком" таку людини, дійсно, дуже зручно!
Для всіх, крім самої цієї людини.
Адже наша психіка так влаштована, що якщо порушується баланс брати-давати, то це веде до неминучого конфлікту.
Той, хто постійно дає (і не вміє відмовляти) - знаходиться у вічному напруженні і дефіциті щастя.
Він за звичкою живе не для себе, а для інших. Згодом людей, які хочуть скористатися безотказностью, стає так багато, що вантаж зобов'язань виявляється непомірно великим. Зростає напруга і почуття провини, тому що якісь домовленості виконати просто-напросто не вдається. Все це закручується і наростає, як снігова куля, і людина починає тихо ненавидіти тих, хто хоче скористатися її «добротою».
Чи можна назвати таку людину щасливою?
Вочевидь, бажання догодити всім і вся, на жаль, не дає ні щастя, ні любові, ні міцних відносин. І, найголовніше, веде людину від себе самої, від власних цілей і, відповідно від свого власного життя.
Дослідження показують: такі ситуації не тільки створюють замкнуте коло негативних почуттів, вони по-справжньому шкодять взаєминам.
Так, коли ми «занадто милі», це теж проблема.
«Бажання уникати конфліктів - не показник успішних взаємин. Швидше, це серйозний симптом неблагополучних відносин. Краще визнати, що виникнення негативних емоцій між людьми - природний процес, з яким ви повинні навчитися ефективно справлятися... Якщо ви не можете висловлювати негативні емоції, взаємини втрачають щирість». - стверджує професійний психолог Харрієт Брейкер, авторка книги «Бажання догоджати: зцілення людей від синдрому поступливості»
Чому ж, незважаючи на всі незручності, нам іноді так важко сказати «Ні», адже ми на власному досвіді переконуємось, що подібна стратегія поведінки сильно заважає жити, бути успішними, вибудовувати глибокі відносини і, нарешті, відчувати себе щасливими?
Вся справа в тому, що, не дивлячись на те, що біологічний вік людини збільшується, всередині продовжує жити той самий маленький хлопчик чи дівчинка, який одного разу засвоїв: для того, аби мама любила, потрібно «проковтнути» свої бажання і бути слухняним; для того, аби не лаяли в садкочку, потрібно «вести себе чемно» і слухатися вихователя.
І ось ця людина вже давно дорослий чоловік або жінка, але, як тільки виникає ситуація, що хоч якось віддалено нагадує епізоди з дитинства, де є ризик «когось не послухатися» - автоматично запускається програма «бути хорошою», «щоб мама не засмутилась».
Що ж робити, якщо хочеться перестати під всіх підлаштовуватися, і як навчитися відмовляти?
Спосіб #1: Запропонуйте альтернативу.
Це найпростіший спосіб сказати «ні». Відхиліть прохання, але запропонуйте втішний приз.
«Мій графік просто не дозволяє мені вичитати дисертацію до потрібного терміну, але ось тобі посилання на велику статтю про п'ять найбільших помилок при написанні дисертації, які необхідно уникати». Просто переконайтеся, що ви не пропонуєте альтернативу виключно з почуття провини; ваша мета полягає в тому, щоб постаратися дійсно бути корисним людині, а не тільки в тому, щоб відчувати себе менш винним.
Спосіб #2: Підключайте емпатію, коли говорите «ні».
Демонстрація того, що ви дійсно почули і зрозуміли запит людини, допоможе їй відчувати себе краще, навіть якщо ви в кінцевому рахунку не можете зробити нічого для неї. Підтвердіть, що вона докладає всіх зусиль або ж що має справу зі складним завданням. Наприклад, «Я бачу, як ти намагаєшся зробити круте весілля для своєї сестри; і я хотла б взяти організацію на себе, щоб тобі допомогти, але зараз я просто не можу».
Спосіб #3: Пошліться на щось об'єктивне.
Поясніть свою недоступність вашим графіком, робочим навантаженням, іншими обов'язками або іншими зовнішніми об'єктивними обставинами, які знаходиться поза вашим контролем. І, щоб уникнути незручності під час продовження питання «Ви зайняті на цьому тижні? Тоді як щодо наступного?», додайте:«Я дам вам знати, якщо щось зміниться».
Спосіб #4: Пошліться на щось суб'єктивне.
У тому ж ключі, як ви приводите зовнішні обставини, використовуйте внутрішні суб'єктивні чинники, що впливають на вас. Наприклад, пошліться на ваш смак, навички, стиль. Наприклад, «Я не зможу вести цей захід, адже бути на сцені - це просто не моє».
Спосіб #5: Обгорніть відмову компліментом.
Скажіть «ні», але так, щоб це «ні» виявилося компліментом для того, хто вас про щось просить. «Спасибі, що думаєш про мене!» або «Я вдячний за можливість, яку ти мені дав, і що запитав мене в першу чергу».
Спосіб #6: Дотримуйтеся своїх аргументів та не втрачайте пильність.
Ми підійшли до більш просунутих порад. Деякі близькі будуть тиснути на вас і просити більше, ніж один раз, або ж будуть донімати вас проханням спробувати, поки зовсім не втомлять (деяким з цих близьких, до речі, може бути не більше 10-ти років).
У таких випадках нормально використовувати класичну техніку зіпсованої платівки - просто давати ту саму відповідь знову і знову. Це не означає, що ви бездушні - ви можете співпереживати їм, обіймати, але ви не повинні дозволяти трансформуватися вашій відповіді з «ні» у «може бути» і - врешті-решт - в «Ну, добре, тільки один раз!» і «Чудово, давай ще раз». Просто дотримуйтеся оригіналу - «ні».
Спосіб #7: Скажіть «ні», не вибачаючись.
Це останній урок про «ні». Так само, як почуття провини, вибачення виникає тоді, коли ви робите щось неправильно. Може здатися, що між відсутністю вибачень і грубістю проходить дуже тонка грань, але, повірте, м'яко сказане «ні» може бути і люб'язним, і ввічливим. Запитувачу не буде навіть не вистачати цього вашого «Мені так шкода».
І заключна порада: Зробіть ваше «ні» швидким і ясним. Не відкладайте відповідь, обіцяючи, що поміркуєте про це, промовляючи «може бути» або відповідаючи «так», а потім «ні». Вам може здаватися, що одразу ж відмовляти неправильно, але в довгостроковій перспективі чітка та своєчасна відповідь більш ввічлива і дійсно відповідає інтересам того, хто вас про щось просить.
А що після "НІ"?
Вам потрібно бути готовими до того, що спочатку на вас можуть почати ображатися рідні та близькі. Це зрозуміло. Адже вони вже давно звикли до вашої безвідмовності, їм дуже зручно і комфортно з вами. І ваша нова поведінка не дуже-то й входить в їх плани. Але вам важливо продовжувати знайомити їх з новим собою, а точніше - з собою справжнім. Адже те спілкування, що відбувалося між вами раніше, було фальшивим. Ваші близькі та друзі гідні знати - який ви насправді. Вони гідні позбутися вашої прихованої агресії через те, що сліпо наступають вам на ноги, а ви все терпите і не скажете їм, що вам боляче. Вони гідні вашої любові.
А ви - гідні їхньої любові, навіть тоді, коли відмовляєте в їх проханнях. Почати говорити «ні» тоді, коли ви не готові сказати «так» - значить почати слухати і любити себе. Це звільнення. Звільнення від вантажу невисловлених образ і претензій. Це означає бути собою. А бути собою - це велика розкіш.
Дозвольте її собі, адже це ваше недоторканне право!
Ну що, готові? Незважаючи на те, що ця стаття вчила вас говорити «НІ», ми хочемо, щоб зараз ви відповіли «ТАК»! ;)
За матеріалами статті "How to say no without feeling guilty" та мережі Інтернет
