Програми пенсійного страхування життя

Розпочнемо з найважливішого: що таке пенсійна програма страхування життя і для чого вона потрібна?

Такий продукт дозволяє сформувати капітал (резерв) до певного віку (наприклад, до 60 чи 65 років) шляхом збереження 10-15% від свого доходу протягом певного періоду часу, коли людина працює.
Разом з тим програма дозволяє, окрім накопичення, отримати надійний страховий захист у разі травмування Клієнта, або ж фінансово підтримати його близьких в разі втрати Клієнтом життя через ДТП чи нещасний випадок.

Всі ми розуміємо, що пенсійний вік – це вік, коли людина не зможе або не захоче працювати і, по великому рахунку, це час для заслуженого відпочинку після 40-45 років активного робочого ритму життя. Тобто цей період гарантовано настане, хочемо ми цього чи ні.
На фоні дефіциту пенсійного фонду і реалій нинішнього пенсіонера кожен з нас точно і без обману усвідомлює, що бажає мати інший рівень життя в пенсійному віці. Ми ВЖЕ з вами інші!

Питання в тому, що окрім того, що ми це усвідомлюємо - чи ми щось для цього вже робимо?

Ключ до незалежного фінансового майбутнього в наших руках – зберігайте для себе всього 10-15% від доходу протягом активного робочого періоду - і ви здивуєтеся: до 60-65 років матимете відчутний власний капітал, а за рахунок складного відсотку протягом такого довгого періоду, він в рази збільшиться.

Чи зможу я собі дозволити мати такий продукт?

А чому ні? Головне правило – зберігайте 10-15% свого доходу і робіть це регулярно (постійно).
Сформуйте фінансову звичку – заплати спочатку собі, не витрачай все! І не важливо, скільки ви заробляєте 6 000 , 12 000 чи 30 000 грн. Головне – збережіть частину свого доходу для СЕБЕ!
Вибір невеликий: формуєте резерв самостійно і маєте власний пенсійний капітал, або залишаєтеся на утриманні держави, тобто на державній пенсії. Але не факт, що така буде у нашому майбутньому.

Останнім часом все більше і більше ми чуємо і бачимо по телебаченню, що існує великий дефіцит пенсійного фонду, відповідно, це низький рівень виплат нинішнім пенсіонерам.
Він з`явився по ряду об’єктивних причин: протягом не одного десятиліття в Україні низька народжуваність, а кількість працюючих (за рахунок відрахувань з з/п яких і наповнюється пенсійний фонд) дорівнює кількості пенсіонерів.
І до речі, ця статистика щороку погіршується: через декілька років будемо бачити ще гіршу картину – один працюючий буде утримувати двух пенсіонерів; частина населення працює за кордоном, ще частина отримує свій дохід неофіційно, відповідно податки не сплачуються до нашої держави і т.д.

Висновок єдиний – солідарна система застаріла, не справляється зі своїми функціями та неефективна.

Ми також бачимо, що пенсійний вік збільшується, що з`являються такі вимоги для отримання державної пенсії як страховий стаж. Ми можемо довго про це говорити, але 2028 рік чітко «відкриє» очі всім українцям, коли розпочнуться перші невиплати державної пенсії. Так, саме тієї - мінімальної! Бо в багатьох не буде 35 років страхового стажу при виході на заслужений відпочинок. І тут чия буде відповідальність? Нас же самих!

То чи свідчить це про невідворотність самостійного оформлення накопичувальних програм? Очевидно! Розраховуйте самі на себе ;)

Давайте для прикладу візьмемо країни сусідніх нам держав. Чи вважаєте Ви, що про пенсіонерів в тих державах піклуються більше? Ні, про них дбають так само, як і в нашій країні. Принципова відмінність нашого пенсіонера і європейського пенсіонера в тому, що останній сам готувався до свого пенсійного віку. Тобто сам формував для себе резерв на третій період. А наші пенсіонери вперто і безальтернативно розраховують на когось – державу, дітей і т.д.

Сьогодні кожна людина працездатного віку може мати даний продукт незалежно від рівня свого доходу.

І більше того, він просто необхідний, бо альтернатив немає!
Пенсійна програма страхування життя – це єдиний продукт, який поєднує елементи формування капіталу та захисту, пов`язаного зі здоров`ям.
Але якщо і зараз ви маєте відчуття, що «ще зарано оформляти», «пізніше», «вирішу інші фінансові питання – купівля квартири, авто і т.д., а вже якось потім…» Не буду вас переконувати, хочу лише констатувати: «ЧАС взагалі важко якось виміряти чи оцінити, його можна фіксувати в календарі». Згадайте себе чи ситуації 5-ти річної чи 10-ти річної давнини, а по відчуттю це було неначе вчора, чи не так? У виключних випадках час грає на користь, але не в даному випадку :)

Бажаю Вам мудрих та правильних рішень! Час не стоїть на місці і вам не рекомендує ;)