Американка Джой Джонсон народилась в різдвяний день 1926 року. А 3 грудня 2013 року фінішувала на всесвітньо відомому марафоні в Нью-Йорку, що став двадцять п'ятим в її біговій кар'єрі та приніс титул найстаршої фінішерки - пані Джой на той момент було 86 років.
Але це, мабуть, не найцікавіший факт в біографії цієї неймовірної жінки...
Фото: abcnews.go.com
Найцікавішим є те, що біг, як хобі, Джой Джонсон відкрила для себе лише в 59 років - якраз коли вийшла на пенсію. А свій перший марафон пробігла в 62.
Однак буде неправдою сказати, що до того Джой все життя провела на дивані і раптом вирішила побігти. Ні, спорт завжди був важливою частиною її життя - до того, як піти на пенсію, вона викладала фізкультуру в коледжі.
Тож в її плани не входило в 59 років сісти в крісло і в'язати шкарпетки. Якось вони із подругою вирішили робити невеличкі пробіжки біля дому. Потім пробігли 5 кілометрів. Потім 10.
Невдовзі навколо невгамовної Джой сформувалась компанія таких саме невгамовних любителів бігу. А в 1988 році вона взяла участь в першому марафоні в Нью-Йорку. Цей марафон так вразив її своїм масштабом і атмосферою, що відтоді вона не пропустила жодного і завжди очікувала з нетерпінням грудня, щоб подолати свої 26,2 милі.
Біг захопив її та став частиною життя.
Щодня Джой Джонсон прокидалась о 4 ранку, годину присвячувала читанню Біблії, з'їдала на сніданок вівсянку із чашкою кави та виходила на руханку і пробіжку із своєю командою бігунів.
Щоденний розклад фізичних навантажень, які вона сама собі призначила, складався із бігу на 8 миль (12,8 км), 150 віджимань та бігу вгору по сходах трибун на стадіоні.
Через поважний вік та відданість своєму хобі, Джой була знаменитістю в біговій тусовці. З 61 до 86 років вона взяла участь більш ніж в 70 марафонах по всій країні. В неї часто брали інтерв'ю та раз по разу запитували, як довго вона ще планує продовжувати свою спортивну кар'єру. "Поки не помру", - відповідала Джо.
“Люди постійно запитують мене, чому я бігаю. Справа у тім, що жоден мій наступний забіг не був схожий на попередній. Протягом усіх цих років, кожен мій день починався з найпрекраснішого моменту у світі - можливості.
Це звучить просто, я знаю, але повірте мені, це і є найкраща частина життя - ніколи не знати, що принесе тобі наступний крок...”
3 грудня 2016 року з 50 266 людей, що фінішували на Нью-Йоркському марафоні, Джой була однією з останніх. Під час забігу вона перечепилась і впала, вдарившись головою. Та попри вмовляння медиків на дистанції і бігунів, що були поряд, вперто відмовилась від медичної допомоги і завершила забіг всього на 13 хвилин пізніше свого минулорічного результату.
Наступного дня вона дала інтерв'ю місцевій газеті, потім повернулась до себе в номер, прилягла відпочити і вже не прокинулась.
Чому може навчити нас історія Джой Джонсон?
- Ніколи не пізно відкрити для себе нову пристрасть, мету чи хобі.
- Ніколи не пізно відкрити для себе нові горизонти успіху і відчути радість від подолання нових викликів.
- Завжди приймайте життя з відкритим серцем і прагніть його з пристрастю, незалежно від віку.
- І найголовніше: Знайте, що внутрішній вогонь, це внутрішнє прагнення робити більше і ставати кращим, не має віку. Воно ваше від народження і до останнього дня. Цінуйте життя і живіть його на повну за своїми власними правилами.
Як сказала б Джой, завжди живіть у світі можливостей.
