Коли ще говорити про школу, як не сьогодні?
Минулого року ми розповідали про професії мабутнього, а цього разу вирішли взяти приклад з дітлахів та взагалі помріяти – якою має бути ідеальна школа?

Ну, окрім того, що це має бути школа магії із назвою “Хогвартс”… ))

Ми зібрали кращі приклади того, як будують освітню систему різні країни світу.
Впевнені, якщо це змогли вони – зможемо і ми!

За основу ми взяли авторитетний рейтинг країн світу за індексом рівня освіти, підготовлений Міжнародною програмою з оцінки освітніх досягнень учнів (PISA) та опублікований у 2019 році.

Кожні три роки PISA проводить міжнародну оцінку освітніх програм по всьому світу. Тест вимірює навички і знання з читання, математики та природничих наук у 15-річних учнів.

За результатами останнього оцінювання Україна в цьому рейтингу посіла 46 місце зі 189 країн, а перші 10 сходинок зайняли:

1. Німеччина
2. Австралія
3. Нова Зеландія
4. Данія
5. Норвегія
6. Ісландія
7. Ірландія
8. Великобританія
9. Фінляндія
10. Швеція

Чим саме середня освіта вирізняється в країнах-”відмінницях”?

Німеччина

В початковій школі у дітей немає домашніх завдань. Немає і шкільної форми, тож приходити можна в чому заманеться. Шкала оцінок перевернута: шість – це наша «двійка», а одиниця – навпаки найвища оцінка. При цьому освіта в Німеччині обов’язкова для всіх, а батьків прогульника може навіть оштрафувати поліція.

Програми навчання дітей не синхронізовані, єдиних підручників і стандартів з предметів немає, але ще в початковій школі всі починають вивчати англійську, а з четвертого класу вводиться статеве виховання.

Чи поступить дитина до ВИШу, вирішується вже на етапі переходу в середню школу. Учні зі слабкими результатами надходять в Основну школу (Hauptschule), із середніми – у Реальну школу (Realschule), а сильні потрапляють в Гімназію (Gymnasium).

Тільки випускники гімназії отримують атестат зрілості (Abitur) і право вступити до університету, іншим дають довідку про освіту.

Аbitur можна отримати і окремо, після спеціальних курсів.

В німецьких школах вчать незвичним для нас навичкам: сортувати сміття, їздити на велосипеді і навіть дружити. Питанням соціалізації приділяється дійсно багато уваги!

Нова Зеландія

Новозеландська система середньої освіти працює по британській моделі, пропонуючи учням англомовну фундаментальну освіту, що дозволяє продовжити навчання в будь-якому університеті країни. Тут існують державні, приватні та комбіновані школи, в яких можна отримати загальну освіту або освіту з обраним ухилом. А ще, навчання в середній школі Нової Зеландії – це багато спорту та заняття на свіжому повітрі.

Система оцінювання в початковій школі – літерна (А-максимум, Е-мінімум), у старших класах успішність оцінюють у відсотках.

Дитина може почати навчання в школі як тільки їй виповнилося 5 років, не чекаючи початку наступного семестру.

Всі домашні завдання, інформацію і т.д., дитині складають в спеціальну папку, яку вона носить із собою в портфелі.

Замість батьківських зборів – індивідуальні зустрічі з викладачем 1-2 рази на рік.

Щорічно клас переходить в інший кабінет до іншого вчителя.
Педагоги прагнуть підтримувати дітей в особистих інтересах, в школах зазвичай дружня атмосфера.

Данія

У данському законі про освіту говориться, що система освіти повинна давати не тільки базові знання, а й розвивати дитину як особистість. Тому вчителі показують школярам, ​​що їх допитливість і бажання розвиватися куди важливіше за результати в тестах. Програма розрахована на те, щоб її зміг освоїти кожен.

Як пише датчанка Малин Рюдаль в книзі «Щасливі як датчани», зубріння і натаскування в місцевих школах не заохочуються. Важливо, щоб діти навчилися здобувати інформацію і активно брати участь в бесідах. Креативність та ініціативність куди важливіше вивчених параграфів з підручника.

Для дітей, які не визначилися, чим вони хочуть займатися, є спеціальні «постшколи» (Efterskole). Підлітки від 14 до 18 років можуть провести в них рік, перш ніж вирішити, куди вступати далі. У «постшколі» увага приділяється творчості, спорту, праці руками.

Данці не вважають велику зарплату важливим фактором при виборі роботи. Зрештою, податки в країні одні з найвищих в світі – але і рівень життя при цьому відповідний. Освіта в вишах для датчан безкоштовна. А ще вони отримують стипендію, яка дозволяє нормально існувати.

Велика Британія

Британська система освіти, здається, взагалі не залежить від того, яке місце країна займає в тестах PISA – туди їхали, їдуть і будуть їхати. Не в останню чергу через той самий наліт елітарності британських навчальних закладів. Особливо якщо мова йде про школу-інтернат, вік якої згадують не інакше як з благоговінням.

В цілому освіта у Великій Британії починається в 5 років, коли дитина вступає в початкову школу. Навчання в ній триває до 12 років, причому домашніх завдань в цей час в англійській школі може і не бути.

Ця можливість з’явилася у вчителів початкових класів на початку 2012 року, коли міністр освіти країни заявив, що тепер кожен вчитель буде вирішувати сам, задавати йому “домашку” чи обійтися іншими засобами. Перевірка засвоюваності матеріалу найчастіше проводиться за допомогою есе або проекту, який необхідно виконати. Втім, для учнів середньої школи такі послаблення вводити відмовилися.

Навчання в початковій школі закінчується іспитом – Common Entrance Examination. Успіх при здачі іспиту – квиток в середню школу. Там підліток проводить ще кілька років і в 16 здає черговий випускний іспит – GCSE (сертифікат про отримання загальної середньої освіти). Наявність цього сертифікату є обов’язковою умовою для всіх учнів у Великій Британії.

Школи також намагаються дотримуватися правил, що сформувалися колись давно і відтоді є невід’ємною частиною британської освіти – обов’язкова шкільна форма, активна участь в добродійності, регулярні соціальні роботи.

У закритих школах-пансіонах навчання може відбуватися на індивідуальній основі або в групах, де діти зібрані за здібностями. З’являються також додаткові предмети, яких може не бути в звичайній школі. В цьому немає нічого дивного, оскільки приватні школи в Англії мають право не дотримуватися національної програми навчання. Найчастіше, в школах-інтернатах залишають основу цієї програми та додають до неї велику кількість курсів, серед яких можна вибрати потрібні.

Фінляндія

Коли читаєш про фінську систему освіти, починаєш думати, що вона ідеальна. Фінські вчителі, як і їх данські колеги, не будуть змушувати зубрити предмети і проводити ночі над підручниками. Навпаки, навчання тут дуже розслаблене. До дітей ставляться як до особистостей, які гідні поваги, незважаючи на маленький вік. Тим, хто відстає за програмою, допомагають, щоб вони досягли середнього рівня. І ніхто не поставить «незадовільно».

Велика увага приділяється вивченню іноземної мови. Фіни вчать англійську з третього класу. Крім того, з шостого класу вони в обов’язковому порядку вивчають шведську. А ще фінські школярі можуть вибрати в якості факультативу російську, французьку, німецьку або навіть китайську мову.

З 2016 року в фінських школах впроваджують phenomenon based learning. По суті це скасування традиційних предметів. Тут немає як такої «літератури» або «математики», а є теми, на основі яких можна вивчити як географію, так і соціологію.

Але у фінської системи освіти є й недоліки. Через те, що наголос робиться на «середній» рівень, здібні діти можуть не отримувати достатнього навантаження. Наприклад, алгебру фіни починають вивчати пізно – і поки в Азії діти щосили працюють над інтегралами, в Фінляндії цьому приділяють не дуже багато уваги.

Сингапур

До речі, щодо Азії… ) Ми не могли не згадати Сингапур, адже ця країна посіла перше місце в попередньому рейтингу PISA, що був опублікований 2015 року.

В основі сінгапурської системи освіти лежить меритократія – це коли становище людини в суспільстві визначається здібностями і заслугами, а не походженням. Тому успішності тут приділяється величезна увага.

Навчальний план сінгапурських шкіл і вузів стверджує держава. Всі початкові школи в Сінгапурі державні, тому навчання в них дуже дешеве. У школах величезна кількість часу відводиться на вивчення точних наук та іноземних мов. Більшість предметів викладається англійською. Крім того, маленькі сингапурці вивчають і одну з трьох офіційних мов, яку вважають рідною. Це може бути китайська, малайська чи тамільська.

Звучить трохи моторошно, але у сінгапурців немає канікул – навчальний рік ділиться на два семестри. Перший починається на початку січня і закінчується в червні, а другий починається в липні і закінчується в грудні. Взагалі шкільну систему освіти в Сінгапурі сильно критикують за некреативну і жорсткість. Адже від того, як вчиться дитина, багато в чому залежить її можливість вступити до вишу або потрапити на котрусь із програм обміну. Тому в Сінгапурі дуже сильно поширена змагальність не в найкращих її проявах (можливо, саме через це в 2019 році Сингапур посів в рейтингу лише 31 сходинку, після Біларусі).

Порівнявши системи навчання дітей в різних країнах світу, можна зробити висновок, що в кожній з них є як плюси, так і мінуси.

Специфіка окремих європейських освітніх моделей, коли учням нічого не нав’язують, залишають на самоконтроль виконання домашніх завдань або взагалі їх не дають, здається в наших реаліях абсолютно немислимою, але ідея про більш персоналізований підхід до дитини – цілком позитивна.

У той час як будь-який американський школяр може собі дозволити відмовитися від зубріння предмета, що йому особисто “не заходить”, сконцентрувавшись на тому, що цікаво і потрібно, від наших дітей вимагають високих результатів – без різниці «дається» ця тема чи ні. Це веде до зайвих стресів, сварок, і може навіть викликати комплекси.

Зрештою, головне – не оцінки, а ті знання та навички, з якими дитина вийде зі школи у доросле життя.
Школа, в ідеалі, має підготувати не майстра з зубріння чи швидкісного списування, а людину, оптимально підготовлену до співіснування у соціумі. На жаль, переважна кількість матеріалу, що пропонується зараз в українських школах, або давно вже застаріла, або стане такою в наступні 5-10 років.

В другій частині блогу ми продовжимо мріяти та пропонуємо поговорити про те, які предмети були б дуже актуальними в сучасних освітніх програмах нашої країни.

Інформаційна гігієна

На жаль, такого предмета немає навіть в планах і прожектах. Та й сам термін мало кому знайомий. Тим часом вчити правилам інформаційної гігієни треба не тільки дітей, а й дорослих. В першу чергу ця дисципліна повинна ознайомити зі способами визначення шкідливої ​​інформації та навчати методам очищення від цієї отрути. Розуміння того, що комп’ютерний вірус може бути набагато менш небезпечний для життя, ніж необдумано опубліковане фото, сумнівний рекламний ролик або черговий маркетинговий конкурс, також є важливим завданням цієї дисципліни. Фактично це курс виживання в диких джунглях суспільства споживання.

Здоровий спосіб життя

Знання, що уривками дають на ОБЖ, екології, фізкультурі та інших предметах, можна об’єднати, додати до них нові і впровадити в шкільну програму під назвою «Здоровий спосіб життя».

На уроках ЗСЖ діти навчаться вибудовувати власний режим дня, дізнаються, чому не рекомендується проводити багато часу за комп’ютером, познайомляться з наслідками шкідливих звичок.

Теоретичну підготовку можна поєднувати з активними заняттями – наприклад, практикувати різні види гімнастики або йоги.

Діти також навчаться дбайливому природокористуванню, отримають інформацію про лікування і профілактику тих чи інших захворювань. Як запобігти сколіозу, коли слід приймати антибіотики, як розпізнати перші симптоми апендициту, чому ніякі онлайн-ігри не замінять біг, футбол і хокей – все це і багато іншого можна включити в комплексний предмет, що необхідний кожному сучасному школяреві.

Логіка

Логіка вчить основам самостійного та зв’язного мислення. Вмінню не лякатися складних завдань. Навичкам різнобічного обгрунтування різних фактів, ситуацій і вчинків. Логіка – це предмет, який вчить думати самостійно.

Саме логіка дозволяє вирішувати складні завдання і шукати неочевидні рішення. Вона вчить зосередженості, вмінню сприймати великі обсяги інформації і робити висновки з зовні абсолютно різнорідних даних.

Саме якісне навчання логіці може стати серйозною підмогою в боротьбі з бідою XXI століття – кліповим мисленням, при якому діти (та й дорослі теж) не можуть встановлювати взаємозв’язки між фактами і подіями, а сприймають лише готові сюжети зі зробленим за них висновком.
Нарешті, логіка може зробити процес мислення цікавим і захоплюючим.

Риторика

Якщо логіка вчить думати, то риторика – говорити, домовлятися і відстоювати свою точку зору за допомогою слів. Говорити так, щоб тебе не просто почули, а зрозуміли; впливати на аудиторію силою слова.

Риторика в парі з логікою – це саме ті предмети, знання яких дозволило б уникнути величезної кількості конфліктних ситуацій.

Профорієнтація

На уроках з профорієнтації учні будуть знайомитися з різними професіями і пізнавати нове про них. Спілкуватися з фахівцями та професіоналами своєї справи. При цьому бажаючі зможуть спробувати професію на практиці і навіть пройти курси. Цей предмет краще вводити в старших класах.

Фінансова грамотність

Чимало успішних людей, відповідаючи на питання про витоки “психології бідності”, засуджують школи саме за відсутність грамотної фінансової освіти. 6 або 12 місяців вистачить для того, щоб кожна людина знала всі інструменти для заробляння, примноження та захисту власного капіталу.

Не варто оминати увагою і більш приземлені речі. Оплата послуг, походи в магазин, розваги, податки, борги, подарунки – як з усім розібратися і убезпечити себе від того, щоб потрапити в боргову яму і жити завжди в плюс? Це саме ті знання, що стануть в нагоді не лише в юному віці,а й впродовж усього життя…

Освіта наших дітей має слідувати за тенденціями розвитку суспільства і в інтересах батьків по можливості впливати на якість та об’єм тих знань, що викладаються в школах. Бо вже за 10-20 років від сучасних школярів буде залежати майбутнє нашої країни.

P.S. Не забувайте підписуватися на нашу групу у Telegram – t.me/TASlife, та на нашу сторінку у Facebook – facebook.com/taslifeofficial