COVID-19, хоча й зник із повсякденної свідомості більшості людей, але не перестав становити загрозу.
В нещодавньому аналізі Швейцарського інституту перестрахування під назвою “Майбутнє надлишкової смертності після COVID-19”, зазначалося, що пандемія має тривалий вплив на смертність у таких країнах, як США та Великобританія, де надлишкова смертність , спричинена наслідками хвороби, може зберігатися ще протягом десятиліття.
Однак сьогоднішній блог не про COVID-19, як ви б могли подумати.
Останніми десятиліттями набирає обертів ще більш глобальна криза охорони здоров’я: антимікробна резистентність (для зручності скоротимо її до абревіатури АМР), яку Всесвітня організація охорони здоров’я називає “тихою пандемією”.
АМР виникає, коли бактерії, віруси, гриби та паразити з часом змінюються і більше не реагують на ліки, які раніше використовувалися для їх стримування.
Тихо, але впевнено, АМР забирає життя. У 2019 році вона сприяла смерті 5 мільйонів людей, багато з яких знаходились у гарячих точках, де поширилися стійкі бактерії. Тож, очевидно, що АМР заслуговує на підвищену увагу на глобальному рівні.
На початку вересня цього року Генасамблея ООН провела високорівневу зустріч з питань АМР, на якій світові лідери взяли на себе забов'язання, зокрема, щодо зменшення смертності від бактеріальної АМР на 10% до 2030 року.
Однак ці зобов’язання ще мають бути реалізовані на практиці. Як сказав Генеральний директор ВООЗ Тедрос Гебреєсус на полях зустрічі:
"АМР може звести нанівець 100 років медичного прогресу, перетворюючи інфекції, які сьогодні легко лікуються, на смертний вирок.
Жодна країна не застрахована від цієї загрози, але найбільший тягар нестимуть країни з низьким і середнім рівнем доходу."
В чому основна загроза антимікробної резистентності?
Прискорене поширення АМР пов’язують з надмірним та неправильним використанням антибіотиків як у людей, так і у тварин.
Під час пандемії коронавірусу проблема вийшла на новий рівень: ВООЗ повідомила, що лише 8% госпіталізованих пацієнтів мали бактеріальні коінфекції, тоді як 75% лікувалися антибіотиками. Таким чином більшість пацієнтів не отримали користі, натомість ризик поширення антибіотикорезистентних бактерій зріс.
Нездатність досягти прогресу в організації профілактики та лікування бактеріальних інфекцій означає, що АМР може вбити набагато більше людей у наступні десятиліття: дослідження, опубліковане в медичному журналі The Lancet, прогнозує близько 1,91 мільйона щорічних смертей, пов’язаних з АМР, а до середини століття щорічна смертність від АМР може сягнути вже 8,2 мільйона.
Дослідження містить і деякі позитивні новини: смертність від АМР серед дітей до п’яти років знизилася на 50% з 1990-х років, частково завдяки покращенню санітарної інфраструктури. Це ілюструє важливість інвестування в профілактику інфекцій.
Проте, старші люди все ще стикаються з підвищеними ризиками антимікробної резистентності.
І хоча АМР є глобальною проблемою, її ефект сильніше позначається на людях у найбільш вразливих регіонах.
Так в Індії рівень смертності, пов’язаної з АМР, приблизно на 50% вищий, ніж у Європі чи США, тоді як у країнах Африки на південь від Сахари рівень смертності вдвічі вищий, ніж у розвинених країнах. На континентах, населення яких до 2050 року наблизиться до 4 мільярдів, АМР є трагедією з усіма ознаками катастрофи.
Як конфлікти та клімат стають каталізаторами АМР?
На перший погляд це може показатися дивним, але зміна клімату також посилює АМР, оскільки розширюються географічні зони, де ймовірно процвітатимуть стійкі до ліків мікроби. Потепління планети посилює небезпеки, що супроводжують екстремальні погодні явища, викликаючи повені, які можуть порушити санітарні системи та потенційно ввести стійкі патогени в навколишнє середовище.
Крім того, оскільки деякі регіони стають менш придатними для життя, міграція, викликана зміною клімату, може стати більшим джерелом міжнародного поширення АМР, як ми бачили з поширенням стійкого до ліків туберкульозу. Особливо вразливими є люди в неформальних поселеннях або таборах для біженців з недостатньою інфраструктурою охорони здоров’я.
Вплив стійких до ліків патогенів, які дестабілізують системи охорони здоров’я, також посилюють і збройні конфлікти.
Наприклад, в Україні вчені, які досліджували поширення антимікробно-резистентних організмів під час війни, ще наприкінці минулого року зазначали, що високі довоєнні показники АМР, у поєднанні з травматичними пораненнями та навантаженням на медичні заклади, призводять до збільшення виявлення мультирезистентних організмів. Таким чином військові конфлікти, окрім їх очевидних нищівних наслідків, також стають вектором поширення небезпечних супербактерій.
Якими є шляхи боротьби із АМР?
АМР є еволюційним ризиком, який може серйозно порушити системи охорони здоров’я в усьому світі. У найпесимістичніших сценаріях звичайні медичні та хірургічні процедури можуть знову стати небезпечними для життя. Потрібен спільний підхід, щоб забезпечити покращення для країн, чиє населення є найбільш вразливим.
Що планується зробити?
- ЄС та США активізують свої зусилля у боротьбі з АМР та в підвищенні обізнаності населення щодо цієї проблеми.
- Буде створено програми управління, що сприятимуть належному використанню антимікробних препаратів.
- Вчені докладають максимум зусиль до винаходу нових антибіотиків.
Яких заходів вживає Україна для боротьби із антимікробною резистентністю?
- Міністерство охорони здоров’я України розробило новий Національний план дій щодо боротьби з АМР. Цей план включає розширення мережі мікробіологічних лабораторій, посилення системи інфекційного контролю та епіднагляду за резистентними збудниками.
- З 2022 року в Україні впроваджено електронні рецепти на антибіотики, що допомагає контролювати їх використання та запобігати надмірному призначенню.
- У кожному стаціонарі створені відділи з інфекційного контролю, які забезпечують епіднагляд за інфекційними хворобами та адміністрування протимікробних препаратів.
- Україна є частиною глобальної системи нагляду за резистентністю та застосуванням антимікробних препаратів, ініційованої ВООЗ. Це дозволяє нашій країні обмінюватися даними та досвідом з іншими державами.
COVID-19 був пандемією, ефект якої відчули та "почули" практично всі. І хоча антимікробна резистентність може стати “тихою пандемією”, вона вимагає, щоб країни по всьому світу почали вголос озвучувати цю проблему для її вирішення.
Підвищення обізнаності, постійний глобальний моніторинг і співпраця між секторами та кордонами є ключовими факторами для подолання цієї проблеми.
