Пам’ятаєте, як ви останнього разу вирішили поскаржитись знайомій на свого боса, а вона вам у відповідь: “Ой, це що, ось у мене було…”
А коли почали жалітись батькам, що в цьому році так і не злітали в омріяну відпустку, і тато: “Теж мені проблема! Ось в наші часи...”
Або ж коханий зі своїм коронним “Я ж тобі казав!” чи мама в дитинстві з ніколи не працюючим “Не реви!”
Так, усі ми стикаємось із важкими моментами, що іноді затягуються у дні або тижні, та з тим, що наші близькі та найрідніші, в бажанні втішити нас, роблять тільки гірше.
Як самому не стати одним з таких близьких і рідних та як знаходити правильні слова у скрутний час - розкажемо в цьому блозі.
Почнемо з роботи над помилками
“Хіба це проблема? Забий!”
Ви не можете знати, що переживає хірург, який забув у когось в черевній порожнині літню гуму (тільки якщо ви сам не хірург). Тому не поспішайте йому розповідати, що у вас було щось схоже і ви гідно пережили цю проблему.
Також не варто казати другові, засмученому через смерть улюбленої морської свинки, “Не переймайся, купиш в зоомагазині нову!”
Тому, хто втішає, іноді може здаватися, що людина перебільшує з емоціями, але ми не можемо знати, що вона відчуває насправді. Те, що нам може здаватися дурницею, не вартою і сльозинки, для інших - справжнє горе.
Знецінюючи чужі почуття, ми не зменшуємо чужий біль.
“Не переймайся, все буде добре!”
Ще одна крайність - безпідставне запевнення: «От побачиш - все буде добре!». Чи розумно давати надію на ілюзію абсолютного щастя, коли відомо, що в реальному житті «все» добре не буває: в житті завжди є місце і радості, і болю. Таке запевнення - це обман, відхід від реальності в утопію та в ілюзії.
Навіщо ж обманювати? Чому не допомогти прийняти життя у всій її повноті і неідеальності? Але іноді так відчайдушно шкода людину, що той, хто намагається її втішити, готовий навіть на брехню, тільки б зменшити страждання. Брехня з жалості - це пастка.
“Ти сам винен!”
Стежте, щоб у ваших словах не з'являлись нотки осуду та бажання самоствердитись на фоні чужої невдачі. Бо часом з язика так і проситься: «Сам винен, ти це заслужив». А якщо ще додати: «Я ж тебе попереджала, раніше треба було думати!» - то це вже схоже на зловтіху.
Подібні слова навіть не обов'язково вимовляти вголос, бо засудження може відчуватись і в погляді та передаватися в інтонаціях.
“Сльозами горю не допоможеш!”
Людині необхідно висловити свої почуття, а сльози - один зі способів це зробити.
Іноді просто виплакатись на плечі у подружки допомагає більше, ніж годинні сеанси у психолога. До того ж, науково доведено, що хімічні речовини, рівень яких в організмі зростає під час емоційного напруження, виходять під час плачу разом зі сльозами.
І так, чоловікам теж можна - і навіть необхідно - плакати.
“Ну так, в тебе автівка зламалась, зате дружина - красуня”
Сюди ж відноситься “Ну так, тебе автівка зламалась, а у Степана взагалі таке трапилось!...”
Не намагайтесь одразу ж відволікти людину від проблеми, пропонуючи фокусуватись на “позитиві”. Також людині важливо, щоб ви вислухали її історію та підтримали саме її, а не обговорювали невдаху Степана...
Тож як втішати правильно?
Якщо ваше прізвище не Карпачов чи Холоденко, вам буває важко одразу підібрати правильну тактику поводження з людиною, що потребує співчуття та знайти “ті самі” слова. Через це ви відчуваєте себе безпорадними та незграбними - як Шелдон Купер з серіалу “Теорія великого вибуху”. Тож тут не обійтись без психології, яка все розложить по поличках...
Дослідники з університету Луїсвілля, які ще з 1980-х років вивчають соціальну підтримку, нещодавно встановили, що існують чотири основні форми поведінки людей, які намагаються когось розрадити.
- Заспокоювати та підбадьорювати
- Пропонувати допомогу у вирішенні проблеми
- Применшувати проблему
- Заперечувати існування проблеми, пропонуючи відволіктись на щось інше
Як ми вже розуміємо, перші два варіанти - набагато більш ефективні, ніж останні.
Що ж змушує людей використовувати неефективні варіанти? Можливо, те, що знецінити чи заперечити проблему хочеться тоді, коли перед чужим болем ми відчуваємо свою безпорадність та психологічно не готові зустрітися з відчаєм і стражданням.
Готовність - це наявність душевних сил і психологічних ресурсів, що дозволяють встояти перед лицем страждань близької людини навіть в найбільш критичній ситуації.
Криза - це сходинка до розвитку
Горе, хвороба чи втрата - не тільки важкі випробування, що трапляються з кожним із нас, але й шанс дізнатися про себе і про життя щось дуже суттєве, що раніше було недоступне усвідомленню. Це - шанс переоцінити та змінити своє життя.
Розуміючи це, легше сприймати переламні моменти не лише самому, а й в житті близьких.
Та коли людина стикається з кризою, їй важливо знати, що вона не одна; що коли їй стане важко, її підтримають, будуть поруч; що хоч комусь можна вірити і довіряти.
Оцінюйте самооцінку
Намагаючись втішити когось, хто переживає важкі часи, обов’язково враховуйте рівень самооцінки цієї людини.
Дослідження з Університету Ватерлоо та Університету Вільфріда Лор'є, розглядало сприйнятливість людей до соціальної підтримки, враховуючи два фактори: вибір стратегії підтримки того, хто втішав та рівень самооцінки того, кого втішали.
Виявилось, що "в порівнянні із людьми з високою самооцінкою, люди з низькою самооцінкою гірше сприймають формулювання, що позитивно переосмислюють їхній досвід, однак так само добре сприймають підтримку, що підтверджує їх негативні емоції".
Простіше кажучи, кращий спосіб допомогти людині із низькою самооцінкою - це співчувати їй, а не намагатися підбадьорити.
І, нарешті, 5 фраз, що допоможуть правильно "підставити плече" тому, хто цього потребує:
«Я завжди готовий вислухати тебе»
В першу чергу люди хочуть просто висловити те, що їх турбує, а не знайти рішення проблеми. До того ж іноді його просто немає. Тому для початку варто дати зрозуміти, що ви готові слухати. Найчастіше це стає найкращим виявом підтримки. Намагайтесь при цьому не заглядати в смартфон, не перевіряти годинник і не перемикати увагу на оточення.
Якщо людині важко почати говорити або вона губиться, спробуйте поставити навідні питання:
- Розкажи, що сталося?
- Що тебе турбує?
- Що призвело до цієї ситуації?
- Що викликало ці почуття?
- Допоможи мені зрозуміти, що ти відчуваєш.
Монолог, який ви допоможете вибудувати своєму співрозмовнику, може дати більший ефект, ніж поради. Промовляючи все, що його турбує, ваш близький може сам знайти рішення, або ж зрозуміти, що насправді все не так погано. Або просто відчути себе краще, бо тримати емоції в собі більше не потрібно.
Але не варто наполягати, якщо бачите, що людина явно не хоче розмовляти. В такому випадку просто дайте знати, що завжди готові вислухати, якщо вона передумає.
«Твої почуття - це нормально»
Стикаючись зі смутком іншої людини, мимоволі хочеться спробувати витягти її з цього стану посмішками або жартами. Але не варто применшувати значення тривоги, гніву чи образи. Для кожного ці емоції індивідуальні.
Тому, якщо ви бачите, що ваш близький явно чимось засмучений, але намагається приховати це, спробуйте пояснити, що його емоції - це нормально. Що ви не будете соромити або висміювати його. Можливо, ці слова допоможуть людині розкритися перед вами і полегшити свої переживання.
«Я розумію, що ти відчуваєш»
Ви можете поділитися з близькою людиною своєю історією, якщо пройшли схожий досвід. Так ви покажете, що по-справжньому розумієте, що вона відчуває. Але в цьому випадку потрібно діяти дуже акуратно.
Ви не повинні переносити фокус бесіди на себе. Не кажіть, що у вас були ситуації гірше, не вдавайтесь в подробиці. Краще коротко розкажіть про те, як пройшли щось подібне, а потім поверніть увагу на вашу близьку людину. Якщо їй знадобиться, вона сама попросить розповісти подробиці.
Цією фразою ви говорите людині, що вона не самотня зі своїм болем. Що поруч знаходиться той, хто випробував схожі почуття.
«Що я можу для тебе зробити?»
Коли ви відчуваєте, що у вас є сили і бажання допомогти людині, а не тільки вислухати, запитайте, що ви можете для нього зробити.
Якщо засмучена людина попросить вашої поради, для початку дізнайтеся, чи є у неї якісь ідеї, щоб виправити ситуацію. Поміркуйте разом, накидайте кілька варіантів, але запропонуйте людині оцінити їх. Рішення з більшою ймовірністю будуть прийняті, якщо людина прийде до них самостійно.
Якщо ви знаходитесь безпосередньо поруч з засмученою людиною, можете також оточити її побутовою турботою. Заварити чай (Шелдон Купер не був вже так сильно неправий!), запропонувати подивитися фільм або приготувати що-небудь разом, щоб відволіктися. А якщо розмова відбувається ввечері, порадьте лягти спати. Багато хто відчуває себе краще вранці.
«Те, що з тобою сталося, - дійсно жахливо»
Частіше за все засмучені люди шукають не конкретних порад, а простої підтримки. Коли людині боляче, їй дуже потрібне розуміння і співчуття. Американський психолог Джон Готтман назвав це «свідченням про тяжке становище близького».
Це означає, що іноді досить «засвідчити» переживання близької людини.
Визнайте, що у неї зараз непрості часи. Що вам важко бачити її біль. І, так, те, що з нею сталося, - дійсно жахливо/несправедливо/обурює/засмучє. Якщо вважаєте доречним, обійміть людину. Адже обійми - наш унікальний спосіб боротьби з труднощами, що дарує розраду і заспокоєння не гірше за розмови!
